Читать книгу «Бар Когут» онлайн.

— Даруйте, але я ніколи таким не займалася. Звідки ж мені було знати, що треба приносити.

— Гаразд, якнайшвидше пришліть копію. А медичний? Принесли результати медичного огляду?

— Ні, пане. Я не знала, що це буде потрібно.

Галл від досади закотив очі, і тут загудів його телефон. Він глянув на нього і якусь мить здавалося, він його візьме. — Наскільки серйозно він постраждав?

— Ну, він ледь не помер. Важкий струс мозку, тиждень був у комі. Переламані щелепа, ключиця, шість ребер — одне з них простромило легеню, — нога. Він переніс дві операції і потрібна принаймні ще одна.

Схоже, Галла це вразило:

— Оце так! Добряче дісталося. А скільки коштувало лікування?

«Клавдія» знизала плечима й подивилася на «Тома», який теж знизав плечима, мовляв, звідки мені знати.

— Мабуть, тисяч двісті, десь так, — відповіла вона. — Зараз він проходить курс реабілітації, але досі не може пересуватися. Ще одна річ, пане Галле. Не знаю, що й робити. Після того, як це сталося, день і ніч дзвонять адвокати. Я вже просто не беру телефон. А ще я зв’язалася зі страховою компанією, але не певна, чи можна їм довіряти.

— Ви що! У таких випадках не можна довіряти страховим компаніям! — накинувся він так, наче вона все зіпсувала.— Не розмовляйте з ними! — Усю неуважність Галла наче рукою зняло. — Ким працював Донні?

— Водієм автонавантажувача на складі. Доволі хороша робота. Заробляє десь сорок п’ять тисяч на рік. Але після аварії вже не працює і в мене закінчуються гроші.

— Ми можемо надати проміжну позику, — задоволено сказав Галл. — Завжди так робимо. Ми не бажаємо, аби наші клієнти економили кожен пенні, поки ми домовляємося про угоду. Якщо з відповідальністю все так очевидно, як ви кажете, то ми все владнаємо, не звертаючись до суду.

— А скільки ви стягуєте? — спитала вона. «Том» ще не сказав ані слова.

— Ми нічого не стягуємо, — з погордою відповів Галл.— Немає відшкодування — немає гонорару.

«Тому» закортіло вигукнути: «Це ж треба! Я вже бачив таке на півсотні рекламних щитів». Але, звісно, він промовчав.

— Нам заплатите, коли вам заплатять, — вів далі Галл.— Наш гонорар залежить від непередбачених витрат і зазвичай становить двадцять п’ять відсотків від суми угоди. Якщо справа дійде до суду, тобто в нас буде більше роботи, візьмемо третину.

«Клавдія» і «Том» кивнули. Вони нарешті почули те, чого їх учили в юридичній школі.

— Ясно, — сказала вона. — Іще таке, пане Галле. Страхова компанія каже, що оплатить усі медичні витрати, втрачену вигоду і реабілітацію, а наостанок ще й сто тисяч доларів за угоду.

— Сто штук?! — вигукнув Галл у розпачі. — Оце типова страхова компанія! Це вони так занижують, бо у вас немає адвоката. Послухайте, Клавдіє, в моїх руках це буде справа на мільйон баксів. Скажіть цій страховій компанії нехай вони самі себе в дупу грають, хоча, ні, зачекайте, не кажіть їм нічого. Анічичирк оцінювачеві страхових збитків. До речі, що за компанія?

— «Клінч».

— А, ну звісно. Хто ж як не «Клінч»! Постійно суджуся з тими клоунами, добре їх знаю.

«Клавдія» з «Томом» трохи попустились. «Клінч» вони знайшли в інтернеті. Це була одна з провідних комерційних страхових компаній у регіоні. На своєму веб-сайті вони вихвалялися давньою традицією захисту вантажів і транспортних перевізників.

— Мільйон доларів? — перепитав «Том».

Галл перевів подих, усміхнувся, навіть спромігся гигикнути. Потім зчепив руки на потилиці, немов корифей, якому треба просвітити учнів.

— Гарантій я не надаю, зрозуміло? Я не можу належним чином оцінити жодної справи, не розглянувши всіх фактів. Поліційний звіт, результати медичного огляду, втрачена вигода, історія порушень ПДД іншим водієм і таке інше. Ще одне вкрай важливе питання — постійна непрацездатність. Може прозвучати грубо, але будьмо відверті — це шалені гроші. Проте сподіватимемося, що Донні повністю одужає, повернеться на роботу й буде любісінько працювати, наче нічого не трапилося. Якщо за даними медичного огляду все так, як ви й сказали, я вимагатиму в «Клінча» щось у районі півтора мільйона і сторгуюсь за кілька місяців.

«Том» недовірливо роззявив рота.

— Ого-го! — сказала вражена «Клавдія».— А як ви це вирахували?

— Далебі, це різновид мистецтва. Але нічого складного немає. Візьмімо медичні витрати й помножимо, скажімо, на п’ять чи шість. «Клінч», на противагу, помножить на три чи три з половиною. Окрім того, їм відома моя репутація і вони не бажатимуть зустрітися зі мною в суді, повірте мені. Цей чинник зіграє колосальну роль у перемовинах.

— То ви вже притискали їх до стінки раніше? — запитав «Том».

— Авжеж! Неодноразово! Наша контора наганяє ляку навіть на величезні страхові компанії.