Читать книгу «Бар Когут» онлайн.

— У вас є адвокат? — спитав Тодд.

— Ще нема, — відповів юнак. — Чоловіче, я не можу втратити права. Якщо я втрачу права, то втрачу роботу.

З’явився цілеспрямований Марк із телефоном біля вуха. Він увійшов у зоровий контакт із Тоддом і хутко наблизився до нього, ховаючи телефон у кишеню. Не звертаючи уваги на юнака та його матір, він звернувся до Тодда:

— Тільки-но розмовляв із прокурором, дженджиком, якого добре знаю. Добився, щоб скасували ув’язнення та вдвічі знизили штраф. Щодо відстрочки ще домовляємося, але намічається прогрес. Принесли другу частину гонорару?

— Авжеж, — сказав Тодд, витягуючи з кишені жмут грошей. Він відслинив при всіх п’ять банкнот по сто доларів і віддав їх Маркові. Коли той узяв гроші, Тодд вказав на свого нового друга й запитав:

— Скажіть, що світить хлопцеві? Зупинили, коли їхав вісімдесят п’ять при обмеженні в п’ятдесят.

Марк поняття зеленого не мав, але зараз він був Дарреллом Кромлі, ветераном вуличної адвокатури, і жодне запитання не лишалося без відповіді:

— Вісімдесят п’ять, — повторив Марк ніби з повагою. — У стані сп’яніння?

— Ні.

— Як скло, — сказала його мати. — Був би п’яний, ще зрозуміло. А так повністю усвідомлював, що робить.

— Ну мамо!

— Так чи так, вище вісімдесяти — це ув’язнення, — сказав Марк.

— А ви берете справи про перевищення?— запитала мати.

Марк солодко всміхнувся, неначе міг владнати що завгодно.

— Це мій профіль, пані, суд у справах про порушення дорожнього руху. Я знаю всіх суддів, усе підводне каміння.

— Я хочу зберегти права, — повторив юнак.

— Де ви працюєте? — спитав Марк, позираючи на годинник.

— У службі доставки. Хороша робота, я не можу її втратити.

Хороша робота? Золоте дно! За КСС гонорар тисяча доларів. За перевищення, мабуть, дешевше, але згадка про вигідну роботу підвищувала ставку. Справа є справа. Марк сказав:

— Дивіться, мій гонорар тисяча доларів, і за це я зведу перевищення до підвищеної, що врятує від тюрми.

Він знову подивився на годинник, немов над ним тяжіли важливіші справи.

Юнак із надією подивився на матір, яка похитала головою і промовила:

— Ти напартачив, не я.

Потім звернулася до Марка:

— У мене при собі тільки триста. Можна я заплачу решту пізніше?

— Так, але треба буде виплатити перед наступною датою суду. Покажіть повістку.

Юнак дістав її з кишені та передав Марку. Той швидко переглянув написане: Бенсон Тейпер, двадцять три роки, неодружений, проживає на Емерсон-стрит у Північно-східному квадранті Вашингтона.

— Гаразд, Бенсоне, — сказав Марк. — Ходімо побачимося із суддею.

НАВІТЬ ПРОДАЖ ПОСЛУГ клієнтам у коридорі біля залу суду сильно діє на нерви, особливо новачкові, який удає адвоката, але коли заходиш у зал, аби зіткнутися із жорнами правосуддя, — це вселяє жах. У Марка підгиналися коліна, коли вони йшли центральним проходом. Грудка в його животі розросталася з кожним кроком.

«Зосередься, кретине, — казав він подумки. — Не виказуй страху. Все це лише гра. Якщо Даррелл із цим дає раду, то й ти впораєшся». Він указав на місце в середньому ряді, диригуючи рухом, наче це був його зал, і прошепотів матері юнака: «Сідайте тут». Вона сіла, а вони пішли до першого ряду й сіли там. Бенсон передав Маркові 300 доларів, і той оформив договір на надання юридичних послуг, ідентичний тому, що він сам нещодавно підписав на користь Горді з повіреним Престоном Клайном. Підписавши договір, вони сиділи й спостерігали за парадом.