Читать книгу «Бар Когут» онлайн.

— А за яким обвинуваченням? — запитав Марк.

Чоловік мовчки простяг повістку. Марк узяв, проглянув і нахмурився.

— Напад без обтяжливих обставин, — промурмотів він. — Це може погано закінчитися. Вас уже раніше судили, пане Лопесе?

Той шалено помотав головою: ні. Його дружина відвела очі від своїх черевичків і глянула на Марка так, наче ось-ось розридається. Натовп збільшувався, там і тут ходили люди.

— Слухайте, вам потрібен адвокат. Суддя Далраймпл доволі сувора. Розумієте? — вільною рукою Марк витяг із кишені свіженьку бізнес-картку та сунув її чоловікові. — За напад без обтяжливих вам світить тюрма, але я можу все владнати. Не треба хвилюватися. Вам потрібна допомога?

Той закивав: так! так!

— Добре. Дивіться, мій гонорар — тисяча баксів. Потягнете?

Коли пан Лопес почув про гроші, він роззявив рота. Несподівано позаду Марка хтось заверещав не своїм голосом, вочевидь звертаючись до нього:

— Агов, що тут відбувається?

Марк обернувся і побачив спантеличено-стурбоване обличчя автентичного вуличного адвоката — чоловіка, вищого за нього, років сорока, в заношеному костюмі та з гострим носом. Ледь підійшовши, той чітко оцінив ситуацію.

— Що таке, приятелю? — спитав він, понизивши голос.— Зваблюєш мого клієнта?

Маркові відібрало мову. Він позадкував, коли адвокат, вихопивши з його руки повістку, звернувся до пана Лопеса:

— Хуане, цей хлоп тобі набридає?

Пан Лопес віддав адвокатові бізнес-картку. Той глянув на неї і промовив:

— Слухай, Апшо, це мій клієнт. Ти що оце робиш?

Маркові треба було щось сказати, і він насилу видушив:

— Нічого. Просто шукаю Фредді Гарсію.

Він озирнувся і побачив, що на нього витріщається ще якийсь чоловік у костюмі.

— Брехня! — заперечив адвокат. — Ти намагався переманити мого клієнта. Я чув, як ти назвав суму свого гонорару — тисяча доларів. Було таке, Хуане?

Лопес, який зненацька виявився доволі говірким, підтвердив:

— Було. Так він і сказав, тисяча, сказав, а то піду в тюрму.

Адвокат підступив до Марка, майже торкаючись його носа своїм. Марк уже подумав, чи не вмазати йому, але за мить вирішив, що бійка двох адвокатів біля дверей зали суду не кращий вихід із ситуації.

— Шуруй, Апшо, — прошипів адвокат.

— Альо, приятель, вгамуйся, — заговорив Марк, намагаючись зобразити посмішку. — Я шукаю свого клієнта, Фредді Гарсію. Ну, обізнався, бува й таке.

— Та невже,— узяв його на глум адвокат. — Якби ти вмів читати, то помітив би, що повістку виписано на ім’я пана Хуана Лопеса, мого клієнта. Б’юсь об заклад, що ніякого Фредді Гарсії навіть немає в списку на слухання, і б’юсь об ще більший заклад, що ти тут просто обкручуєш клієнтів.

— Тобі краще знати, — відповів Марк. — Попустися.

— Я попустився. Шуруй давай.

Марку хотілося чкурнути геть, але він опанував себе і просто відступив:

— Хай буде по-твоєму, вилупку.

— Іди набридай комусь іще.