— Не діждетесь, — відповіла вона зі смішком. — Зараз у нас і без того все надто складно.
— Гаразд, просто май на увазі, — сказав Тодд.
— Це твоя найкраща репліка для підкату: «все має бути тільки поміж нами»?
— Не знаю. Ніколи раніше так не говорив.
— От і не кажи більше. Не подіє.
— Та я жартую, Золо.
— А ось і ні. У тебе щось там було з тією красунею Шерон, із якою ти торік ходив на побачення?
— Щось там було.
— Давайте домовимось, — озвався Марк. — Якщо когось підчепимо, сюди не приводити, гаразд?
— Хай буде так, — погодилась Зола. — Що там наступне в списку?
— Немає в нас ніякого списку, — промовив Марк. — У тебе ще є запитання?
— Скоріше сумніви, ніж запитання.
— Уважно слухаємо, — заохотив Тодд. — Це великий момент у нашому житті, наш зоряний час. То викладемо всі карти на стіл.
— Добре. Я дійсно сумніваюся, що здатна підсовувати адвокатські послуги пацієнтам із тілесними ушкодженнями в палатах невідкладної допомоги. Сумніваюсь і в тому, що ви самі знаєте, як це робити.
— Ти маєш слушність, — сказав Тодд, — але ми навчимося. Просто мусимо. Інакше нам не вижити.
— Ох, Золо, — долучився Марк. — Я певен усе в тебе вийде само собою. Приваблива чорношкіра дівчина в гарній сукні, можливо, з короткою спідничкою, і на стильних підборах. Та я б тебе миттю найняв, якби моя дружина розбилася в автоаварії.
— Єдина моя гарна сукня — це та, в якій я була на похороні.
— Ми оновимо твій гардероб, Золо, — пообіцяв Тодд.— Ми вже не студенти, а справжні фахівці. Тримаємо фасон. Це закладено в бюджет фірми.
— Це поки що єдина багатообіцяюча річ, що я від вас почула. А тепер скажіть, от ми знайшли клієнтів і треба зустрітися з ними в офісі. Що тоді?
Було очевидно, що в них все обмірковано. Без затримки Марк пояснив:
— Кажемо їм, що в конторі ремонт і призначаємо зустріч у барі на першому поверсі.
— У барі «Когут»?
— Атож. І, як владнаємо всі формальності, випивка за рахунок фірми, — сказав Тодд. — Вони таке люблять.
— Не забувай, Золо, — зауважив Марк, — що більшість наших клієнтів незначні правопорушники, які плататимуть готівкою. Ми зустрічатимемось із ними в суді й тюрмі, і установа законників — останнє місце, в яке їм закортить прийти.
— І ми не плануємо влаштовувати конференції з іншими юристами,— додав Тодд. — Чи щось типу того.
— Звісно ні.
— А якщо доведеться, — сказав Марк, — то ми завжди можемо орендувати погодинно приміщення в бізнес-центрі. Він тут неподалік.
— Здається, хлопці, у вас є відповіді на всі запитання.
— Ні, — промовив Тодд. — Немає відповіді на ключове запитання. Але ми в усьому розберемося, почнемо працювати і навіть будемо насолоджуватися процесом.
— Щось іще не дає тобі спокою? — запитав Марк.