Читать книгу «Бар Когут» онлайн.

Вони спостерігали, як наглядач прибирає розкладні стільці біля піаніно. Він глянув угору, побачив їх і, здавалося, зацікавився їх самотньою присутністю на балконі. Відтак повернувся до роботи й вийшов із церкви.

Зрештою Марк сказав:

— Ходімо вже звідси.

12

П’ЯТНИЦЯ, ДЕНЬ, КІНЕЦЬ чергового нещасного тижня. Вони не квапились повертатися до міста, тому Тодд обрав другорядні дороги й вони розсікали Віргінією. Біля містечка Беррівілль хлопцям закортіло випити, і Тодд зупинився біля крамнички. Зола, яка ніколи спиртного не вживала погодилась вести машину, що вона часто робила останнім часом, залишившись без Горді та шкільної компанії. Марк купив шістку пива й безалкогольний напій для неї.

— Куди їдемо? — спитала вона.

Тодд, який сидів поруч, вказав на знак:

— Поворот на Фронт-Рояль. Хтось бував у Фронт-Роялі?

— Ні.

— Отже, їдьмо туди, подивимось, що там.

Вони клацнули заклепками бляшанок і рушили. Через кілька миль Марк, затиснувши бляшанку між колін, перевірив телефон. Йому прийшов електронний лист із «Несе Скелтон». Він прочитав і заволав:

— Що?! Це вони так жартують, чи що?!

— Що там таке? — перелякано спитав Тодд.

— Мене тільки-но звільнили! Мене звільнено!

— Бути не може, — сказала Зола.

— Так! Це від Еверетта Болінга, перепрошую, М. Еверетта Болінга, форменого засранця, керівного компаньйона «Несе Скелтон». Тільки послухайте. Він пише: «Шановний пане Фрейжере! Сьогодні відбулося злиття нашої фірми з лондонською юридичною фірмою „О’Мара і Сміт“. Ця хвилююча подія — сприятлива можливість для розширення і покращення обслуговування наших клієнтів. Водночас злиття потребує оптимізації нашого персоналу. Із жалем змушений повідомити Вам, що позицію молодшого юриста скасовано. Бажаємо Вам усього найкращого у Ваших починаннях. З повагою, М. Еверетт Болінг».

— І треба ж так вчасно, — сказав Тодд.

— Тобто мене звільнили раніше, ніж прийняли на роботу. Як вам таке?

— Мені дуже шкода, Марку, — промовила Зола.

— Еге, мені теж,— докинув Тодд. — Співчуваю, друже.

— Їм навіть забракло мужності сказати це в обличчя,— обурювався Марк. — Підло звільнили по електронній пошті.

— Ти справді здивований, Марку? — запитав Тодд.

— Звісно, здивований. А чому я не маю бути здивований?

— Тому що це зграя низькопробних лобістів, які надали тобі напівсире робоче місце без зарплати і умовно запропонували ще одне, якщо складеш адвокатський іспит. Ти ж сам казав і, до речі, неодноразово, що не довіряєш нікому на тій фірмі й що ніколи не почувався там добре. Там якесь зміїне кубло; зауваж, ти так сказав, не я.

Марк глибоко зітхнув, відклав телефон, допив пиво, зібгав бляшанку й кинув на підлогу. Видер із пакунка нову, відкрив і добряче до неї приклався. Тодд теж допив своє пиво й попрохав:

— Дай і мені.

Відкривши бляшанку, він підняв її та проголосив:

— Будьмо! Ласкаво просимо в світ безробітних!

— Будьмо! — долучився Марк, і вони цокнулись бляшанками.

Через милю-другу він порушив мовчанку: