Тотальна антидискримінація: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Думка не була реалізована, тому що в голові Джорджа пролунав удар від зіткнення автомобілів.

Коли Джордж знову відкрив очі, фото Гаррісона вже не було, натомість екран заповнив справжній Гаррісон, живий та нестримний.

Обвішаний залізом, схожий на блазня, незграбний та величезний, Гаррісон стояв у центрі студії. Ручка знесених студійних дверей ще була в його руці. Балерини, техніки, музиканти й диктори перед ним стояли на колінах, готові померти.

— Я — Імператор! — проголосив Гаррісон. — Ви чуєте? Я — Імператор! Коріться мені!

Він тупнув ногою, й студія затремтіла.

— Навіть тоді, коли я стою тут, — гукнув він. — Скалічений, спотворений, змучений… — я все одно могутніший правитель, ніж будь-який чоловік, який коли-небудь жив! Тепер дивіться, яким я зараз стану!

Гаррісон розірвав ремені компенсаторної збруї, як шмат мокрого паперу, розірвав ремені, що гарантовано витримували п'ять тисяч фунтів.

Металобрухт з тіла Гаррісона обсипався на підлогу.

Гаррісон просунув великі пальці рук під дужку замка, що тримав компенсатор на голові. Дужка розірвалась, немов соломинка. Навушники та окуляри він розтрощив о стіну.

Потім Гаррісон викинув гумову кульку з носа і тепер здавався схожим на Тора, бога грому та блискавки.

— А зараз я виберу свою імператрицю! — сказав він, дивлячись на людей, що падали ниць. — Нехай перша жінка, яка наважиться підвестись на ноги, займе місце на престолі поруч зі мною!

За мить піднялась балерина, тремтлива, наче верба.

Гаррісон вирвав приймач з її вуха, й зірвав тягарі-компенсатори, а потім вона сама зняла маску.

Її краса буквально сліпила.

— Тепер… — сказав Гаррісон, взявши дівчину за руку. — Ми покажемо людям, що таке справжній танок!

І наказав:

— Музика!

Музики попрямували до стільців, а Гаррісон позривав з них тягарі.

— Зіграйте так гарно, як тільки зможете, — сказав він. — І я зроблю вас баронами, князями та графами.

Заграла музика. Спочатку вона вона лунала як завжди — примітивно, погано, фальшиво. Але Гаррісон вихопив двох музикантів зі стільців, помахав ними, як палицями, насвистів мелодію, яку він хотів почути, й закинув музик назад в крісла.

Музика залунала спочатку, і цього разу значно краща.

Гаррісон і його імператриця слухали музику деякий час — уважно слухали, наче синхронізували з нею биття сердець.

Вони напружили ноги.

Гаррісон розмістив свої великі руки на тонесенькій дівочій талії, готуючи до невагомості, яку мав подарувати за мить.

І на хвилі радості й щастя вони здійнялися в повітря!

Не лише закони суспільства було відкинуто, але закони фізики також.

Вони кружляли, крутились, обертались, здіймались.

Вони стрибали, як оленя на Місяці.

Студія мала тридцять футів заввишки, але кожний стрибок підносив танцюристів все ближче й ближче до стелі.

Очевидно, вони мали намір торкнутись стелі, й вони торкнулись.