Букет улюблених квітів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ні, не я.

— Якщо це жарт, то невдалий, — зауважила Тамара.

— Я справді не приносив тобі квіти. Напевно, хтось у тебе закохався.

— Не смішно. Мене це починає тривожити.

— А це не Галина пожартувала?

Тамара замислилася. Від Галі можна було чекати що завгодно, і жінка вирішила сьогодні ж сходити до неї.

Галина не чекала на Тамару. Попри десяту годину ранку, жінка ще лежала на дивані. Вона неохоче підвелася, відчинила двері.

— Привіт! — сказала, смачно позіхнувши. — Заходь!

Тамара відразу ж пройшла до вікна, прочинила кватирку, бо в кімнаті стояло сперте, важке повітря. Вона помітила під столом кілька порожніх пляшок з-під вина та пива.

— У тебе є що їсти? — запитала Тамара.

— Жива, ще з голоду не здохла.

Тамара пішла на кухню, зазирнула до холодильника — майже порожньо, лише кілька яблук, пара курячих яєць і шматок пирога. Жінка подумала, що вчинила правильно, заскочивши до продуктового магазину по харчі для Галини. Вона виклала продукт з пакета до холодильника й повернулася до Галини.

— Я там дещо тобі купила поїсти, — почала Тамара, сівши поруч.

— Дякую. Чого ти прийшла?

— Скучила, то й завітала. Як ти, Галю?

— Як завжди.

— Хочу тебе про дещо запитати.

— Питай.

— Ти не залишала квіти біля мого подвір’я?

— Які квіти?! — Галина здивовано глянула на Тамару.

Щире Галине здивування переконало, що вона квітів не приносила.

— Білі лілії.

— Навіщо б я їх приносила тобі? Напевно, твій коханий Толик тягає.

— Я його запитувала, каже, що не він.

— Тоді ще якийсь закоханий дурень, — посміхнулася Галя. — Ти ж у нас он яка красуня! Не те, що я! І краса тобі за двох дісталася, і все інше. Навіть коханців двоє!

— Не мели казна-що! Галюню, я з тобою хочу серйозно поговорити, — обережно промовила Тамара.

— Будеш повчати мене як жити?

— Ні. Погодься на лікування. Так не можна жити! Ти почнеш справжнє життя, без алкоголю, влаштуєш особисте і...

— Мені подобається моє життя! — перебила її Галина.

— Ти обманюєш сама себе. Не може людину влаштовувати життя від однієї чарки до другої.