- Я хочу знати, куди він ходить, з ким зустрічається і що робить. Я хочу, щоб ви вдень і вночі сиділи в нього на хвості.
- Слухаюсь, паничу Гаррі Поттер! - негайно погодився Добі, очі в якого захоплено засяяли. - І якщо Добі погано виконає це завдання, то Добі кинеться з найвищої вежі, паничу Гаррі Поттер!
- Цього робити не потрібно, - поспіхом додав Гаррі.
- Хазяїн хоче, щоб я стежив за молодшим Мелфоєм? - крекнув Крічер. - Хазяїн хоче, щоб я шпигував за чистокровним троюрідним небожем моєї колишньої хазяєчки?
- Саме так, - підтвердив Гаррі, передбачаючи цю небезпеку й маючи намір негайно їй запобігти. - І я тобі, Крічере, забороняю його про це попереджати або повідомляти йому про це шпигування, або взагалі з ним розмовляти, або писати йому записки, або... або нав’язувати з ним будь-які інші контакти. Зрозумів?
Гаррі здалося, що Крічер намагається знайти якусь прогалину в щойно отриманих вказівках, і він зачекав. Це тривало якусь мить чи дві, а тоді, на превелику радість Гаррі, Крічер знову вклонився до самої підлоги і з гіркотою сказав:
- Хазяїн усе продумав, і Крічер мусить йому коритися, хоч Крічер волів би бути слугою юнака Мелфоя, о, так...
- Тоді все вирішено, - зрадів Гаррі. - Регулярно мені повідомляйте, але дивіться, щоб у ту мить, коли будете біля мене з’являтися, поблизу не було зайвих людей. Окрім Рона й Герміони. І нікому не кажіть, що ви робите. Приклейтеся до Мелфоя, як пластир до бородавки.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ -
Прохання Лорда Волдеморта
Гаррі й Рон покинули шкільну лікарню рано-вранці в понеділок, завдяки турботам мадам Помфрі цілком відновивши здоров’я й радіючи перевагам, здобутим внаслідок нокауту й отруєння; найприємніше було те, що Герміона знову заприятелювала з Роном. Вона навіть провела їх на сніданок і повідомила новину про сварку Джіні й Діна. Істота, що дрімала в Гаррі в грудях, раптом підняла голову і з надією принюхалась.
- А через що вони сварилися? - запитав він якомога байдужіше, коли вони завернули в коридор на восьмому поверсі, де не було нікого, крім малесенької дівчинки, що розглядала гобелен з тролями в балетних пачках. Побачивши шестикласників, дівчинка страшенно перелякалася і впустила з рук важкі мідні терези.
- Нічого, нічого! - заспокоїла її Герміона, підбігаючи, щоб допомогти. - Ось... - Вона легенько вдарила поламані терези чарівною паличкою і сказала: - Репаро.
Дівчинка навіть не подякувала, а стояла ні жива ні мертва, дивлячись, як старшокласники проходять повз неї і зникають за рогом; Рон озирнувся.
- Чесне слово, ці першокласники стають якісь дедалі дрібніші, - здивувався він.
- Не зважай, - нетерпляче повернувся до попередньої теми Гаррі. - Герміоно, то чому сварилися Джіні й Дін?
- Та Дін сміявся з того, як Маклаґен ударив тебе бладжером, - пояснила Герміона.
- Воно, мабуть, і було смішно, - розважливо припустив Рон.
- І зовсім не смішно! - палко заперечила Герміона. - Це було жахливо, і якби Кут і Пікс не підхопили Гаррі, то це все могло закінчитися ще гірше!
- Але Джіні не треба було рвати через це стосунки з Діном, - знову ніби між іншим сказав Гаррі. - Чи, може, вони й далі зустрічаються?
- Та зустрічаються... а чому це тебе так зацікавило? - гостро глянула на Гаррі Герміона.
- Бо я не хочу, щоб знову починалися сварки в команді! - знайшовся Гаррі, але Герміона й далі підозріло поглядала на нього, тож він дуже зрадів, коли хтось гукнув:
- Гаррі!
Гаррі негайно обернувся.
- О, привіт, Луно.
- Я шукала тебе в лікарні, - повідомила Луна, порпаючись у торбинці. - Але мені сказали, що ти вже пішов...
Вона тицьнула Ронові потримати якусь зелену цибулину, велику плямисту поганку і величеньку грудку чогось схожого на котячий послід, аж доки нарешті знайшла доволі брудний сувій пергаменту і вручила його Гаррі.
- ...сказали передати тобі.
Сувій був невеличкий, і Гаррі одразу впізнав у ньому чергове запрошення на урок до Дамблдора.
- Сьогодні ввечері, - повідомив він Рону й Герміоні, розгорнувши пергамент.
- Ти гарно коментувала минулий матч! - похвалив Рон Луну, коли вона забирала в нього зелену цибулину, поганку й котячий послід.