Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Поспіши, Томе, - сказав Слизоріг, коли озирнувся й побачив, що хлопець і досі тут. - Бо ще хтось побачить, що ти не спиш о такій пізній годині, а ти ж староста...
- Пане професоре, я хотів вас щось запитати.
- То питай, хлопче, скоріше...
- Пане професоре, мені цікаво, що ви знаєте про... про горокракси?
І знову сталося те саме: кімнату заповнив такий густий туман, що Гаррі зовсім не бачив ні Слизорога, ні Редла; бачив лише Дамблдора, що незворушно всміхався поруч із ним. А тоді знову, як і перед тим, загримів голос Слизорога.
- Я нічого не знаю про горокракси і не сказав би тобі, якби й знав! А тепер негайно йди звідси і в моїй присутності про них більше навіть не згадуй!
- От і все, - спокійно мовив Дамблдор. - Час повертатися.
І ноги Гаррі відірвалися від підлоги, щоб за кілька секунд знову торкнутися килима перед Дамблдоровим письмовим столом.
- І це все? - розчаровано запитав Гаррі.
Дамблдор казав, що це мав бути найважливіший спогад, але він там не побачив нічого аж такого незвичайного. Певна річ, ота мряка й те, що її ніхто не помічав, - це було доволі дивно, а, окрім того, більше нічого особливого не було. Хіба що Редл щось запитав і не отримав відповіді.
- Ти, мабуть, помітив, - Дамблдор уже сидів за своїм столом, - що в ці спогади втручалися.
- Втручалися? - перепитав Гаррі, теж сідаючи.
- Саме так, - підтвердив Дамблдор, - професор Слизоріг намагався змінити власну пам’ять.
- А навіщо це йому?
- Бо він, гадаю, соромився своїх спогадів, - припустив Дамблдор. - Він спробував переробити власну пам’ять, щоб показати себе в кращому світлі, і стер ті частини, які не повинні були потрапити мені на очі. Як ти помітив, він це зробив доволі незграбно, і це лише на краще, бо демонструє той факт, що справжня пам’ять і далі існує попри всі ці поверхові видозміни.
І ось, Гаррі, я вперше даю тобі домашнє завдання. Треба буде переконати професора Слизорога поділитися справжніми спогадами, бо ця інформація, безсумнівно, матиме для нас визначальне значення.
Гаррі не зводив з директора погляду.
- Але ж, пане директоре, - якомога шанобливіше сказав він, - навіщо вам я... ви можете скористатися виманологією... чи сироваткою правди...
- Професор Слизоріг - надзвичайно талановитий чаклун, він буде до всього готовий, - пояснив Дамблдор. - Він володіє блокологією незрівнянно краще за бідолашного Морфіна Ґонта, і після того, як я його примусив поділитися зі мною цією пародією на спогади, він, скоріше за все, постійно носить з собою протидію до сироватки правди.
Думаю, силою витискати правду з професора Слизорога безглуздо - я не хотів би, щоб він покинув Гоґвортс. Проте в нього теж є слабкі місця, як і в кожного з нас, і я переконаний, що саме ти зумієш зламати його опір. Гаррі, нам потрібно здобути справжній спогад... наскільки це важливо, ми збагнемо аж тоді, як побачимо, що було насправді. На все добре тобі... і на добраніч.
Спантеличений таким швидким прощанням, Гаррі зірвався на ноги.
- На добраніч, пане директоре.
Уже зачиняючи за собою двері кабінету, Гаррі виразно почув слова Фінеаса Ніґелуса:
- Дамблдоре, я не розумію - невже хлопець зробить це краще за тебе?
- Фінеасе, я й не чекав, що ти зрозумієш, - відповів Дамблдор, а Фоукс знову скрикнув неголосно й мелодійно.
- РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ -
Сюрпризи на день народження
Наступного дня Гаррі розповів Ронові й Герміоні про завдання, яке йому дав Дамблдор. Щоправда, розповідав кожному окремо, бо Герміона й далі відмовлялася перебувати поруч з Роном довше, ніж потрібно, щоб зміряти його зневажливим поглядом.
Рон вважав, що Гаррі взагалі не матиме зі Слизорогом жодних проблем.
- Він тебе любить, - пояснив він за сніданком, розмахуючи виделкою з наколотим шматком яєчні, - і ні в чому тобі не відмовить. Хіба можна відмовити принцикові настійок? Затримайся сьогодні після уроку й запитай його.
Проте Герміоні завдання легким не здавалося.