Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- І він виконує накази Волдеморта, як я й казав!
- Гм... а чи хтось із них згадував Волдеморта?
Гаррі насупився, намагаючись пригадати.
- Не пам’ятаю... Снейп точно казав «твій хазяїн», а хто ж іще то міг бути?
- Не знаю, - закусила губу Герміона. - Може, його батько?
Вона, заглиблена у свої думки, дивилася в другий бік кімнати, не помічаючи навіть, як Лаванда лоскоче Рона.
- А як там Люпин?
- Не дуже, - відповів Гаррі й розповів їй про Люпинове перебування серед вовкулак і про труднощі, які в того виникли під час виконання завдання. - Ти коли-небудь чула про Фенріра Ґрейбека?
- Чула! - стривожено підтвердила Герміона. - І ти, Гаррі, теж чув!
- Коли, на історії магії? Ти ж добре знаєш, що я ніколи не слухаю...
- Ні-ні, не на історії магії... Мелфой залякував ним Борджина! - нагадала Герміона. - На алеї Ноктерн, невже не пам’ятаєш? Він сказав, що Ґрейбек - давній друг родини, який перевірятиме, що поробляє Борджин!
Гаррі витріщився на неї з роззявленим ротом.
- Я й забув! Але ж це доводить, що Мелфой - смертежер, бо інакше як він міг підтримувати зв’язок з Ґрейбеком, ще й наказувати тому, що робити?
- Підозріло, - ледь чутно погодилась Герміона. - Хіба що...
- Ой, та перестань, - роздратувався Гаррі, - тут уже нічого не вигадаєш!
- Можливо, то було порожнє, нічим не підкріплене залякування.
- Я з тебе просто дивуюся, - похитав головою Гаррі. - Побачимо, хто з нас має рацію... Герміоно, ти ще захочеш узяти свої слова назад - так, як зараз воліли б це зробити в міністерстві. До речі, я ще ж посварився з Руфусом Скрімджером...
І далі цілий вечір вони дружно лаяли Міністерство магії, бо Герміона, як і Рон, вважала, що після всього, що міністерство влаштувало Гаррі торік, звертатися до нього по допомогу - величезне нахабство.
Новий семестр почався на другий день з приємної несподіванки для шестикласників: на дошці оголошень хтось уночі пришпилив велике повідомлення.
Гаррі й Рон приєдналися до юрби учнів, які штовхалися біля повідомлення й по черзі записувалися знизу. Рон уже витяг було перо, щоб підписатися відразу після Герміони, як до нього ззаду підкралася Лаванда, затулила йому очі долонями й защебетала:
- Угадай, хто це, Рончинку-Бончику?
Гаррі розвернувся й побачив, що Герміона йде від них; він її догнав, аби не лишатися з Роном і Лавандою, але, на його подив, розпашілий і злий Рон теж наздогнав їх біля отвору за портретом. Не кажучи ні слова, Герміона прискорила крок, щоб порівнятися з Невілом.
- Отже... уроки явлення, - з тону, яким це сказав Рон, ставало зрозуміло, що сцену коло дошки оголошень краще не згадувати. - Весело буде, га?
- Не знаю, - засумнівався Гаррі. - Можливо, воно краще виходить, коли виконуєш сам. Мені не дуже сподобалося, коли Дамблдор брав мене з собою.
- Я й забув, що ти вже являвся... а мені краще б спочатку скласти іспит, - стурбовано сказав Рон. - Як Фред і Джордж.
- Але ж Чарлі іспит завалив.
- Завалив, але Чарлі більший за мене, - Рон виставив руки, наче горила, - тому Фред і Джордж не дуже з нього й знущалися... принаймні не у вічі...
- А коли можна буде скласти іспит?
- Зразу, як стукне сімнадцять. Для мене це буде аж у березні!
- Але ти не матимеш права являтися тут, у замку...