Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Йдеться не про мене! - обурився Гаррі. - Напівкровний Принц колись навчався в Гоґвортсі; мені трапився його старий підручник з настійок. Він його всього списав закляттями, які сам і вигадав. Скажімо, таке як «Левікорпус»...
- О, в мої часи у Гоґвортсі воно було дуже модне, - занурюючись у спогади, сказав Люпин. - Пам’ятаю, як я був у п’ятому класі, то кілька місяців ніде не можна було ступити, щоб тебе не підняли в повітря за ногу.
- Мій тато ним користувався, - сказав Гаррі. - Я бачив це в ситі спогадів - він його був використав проти Снейпа.
Гаррі спробував це сказати буденним тоном, ніби недбало коментував якусь малозначну подію, але не знав, чи його слова прозвучали так, як треба; Люпин усміхався занадто співчутливо.
- Було таке, - підтвердив він, - але це робив не лише твій батько. Я ж кажу, що це було дуже популярне закляття... знаєш, як воно буває...
- Схоже, що закляття хтось винайшов саме тоді, коли ви навчалися в школі, - наполягав Гаррі.
- Не обов’язково, - заперечив Люпин. - Усі ці закляття входять у моду, а тоді знову забуваються, як і все на світі. - Він зазирнув Гаррі в очі й неголосно додав:
- Гаррі, Джеймс був чистокровний, і я клянуся, що він ніколи не просив нас називати себе «Принцом».
Забувши про вдавану байдужість, Гаррі запитав:
- І то не був Сіріус? І не ви?
- Однозначно ні.
- Он як. - Гаррі дивився на вогонь. - Просто я подумав... він, той Принц, мені дуже допоміг на уроках настійок.
- Гаррі, а підручник дуже старий?
- Не знаю, я не перевіряв.
- Це могло б підказати, коли саме той Принц навчався у Гоґвортсі, - порадив Люпин.
Невдовзі усі почули, як Флер вирішила спародіювати Целестинину пісню «Казан, повний любові». Побачивши обличчя місіс Візлі, усі сприйняли це як натяк, що пора вже спати. Гаррі з Роном полізли в Ронову кімнатку на горищі, де на Гаррі вже чекала додаткова розкладачка.
Рон заснув майже миттєво, а Гаррі, перш ніж лягати, ще понишпорив у своїй валізі й вийняв підручник «Прогресивної методики зіллєваріння». Гортав сторінки, шукав, аж нарешті на самому початку підручника знайшов дату його видання. Книжці було майже півсотні років. П’ятдесят років тому в Гоґвортсі ще не вчилися ні його батько, ні батькові друзі. Розчарований, Гаррі кинув книжку назад у валізу, вимкнув лампу і зручніше влігся на розкладачці, думаючи про вовкулак і Снейпа, Стена Шанпайка й Напівкровного Принца, аж нарешті він провалився в неспокійний сон, де скрадалися якісь тіні й плакали покусані діти...
- Вона, мабуть, жартує...
Гаррі прокинувся, здригнувшись, і побачив у ногах ліжка якусь розбухлу панчоху. Нап’яв окуляри й роззирнувся навколо; крихітне віконечко було майже цілком заліплене снігом, а перед ним на ліжку рівненько сидів Рон і розглядав товстелезний золотий ланцюжок.
- Це що? - спитав Гаррі.
- Це від Лаванди, - в Роновім голосі відчувалася огида. - Невже вона думає, що я таке носитиму...
Гаррі придивився уважніше й розсміявся. На ланцюжку висіли великі золоті літери, що складалися у слова: «Моє серденько».
- Чудово, - сказав він. - Розкішно. Обов’язково носи його перед Фредом і Джорджем.
- Ти тільки спробуй їм сказати, - погрозив Рон, запихаючи ланцюжок подалі з очей під подушку, - і я... я... я...
- Почнеш затинатися? - гигикнув Гаррі. - Та перестань, хіба б я таке казав?
- Але як їй могло спасти на думку, що мені таке сподобається? - пробубонів доволі спантеличений Рон.
- А ти згадай, - порадив Гаррі. - Може, ти колись десь бовкнув, що любиш з’являтися на людях зі словами «Моє серденько» на шиї?
- Та... ми розмовляємо мало, - пробурмотів Рон. - Ми переважно...
- Лижетесь, - договорив за нього Гаррі.
- Ну, так, - зізнався Рон. На мить завагався, а тоді запитав: - А Герміона справді зустрічається з Маклаґеном?