MoreKnig.org

Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

- Пане професоре, він завжди був про вас дуже високої думки, - мерщій підхопив Мелфой. - Казав, що не знав кращого за вас зіллєвара...

Гаррі глянув на Мелфоя. Його здивувало не підлабузництво Мелфоя, бо він роками спостерігав, як той постійно вихваляє Снейпа. Але він раптом помітив, що вигляд у Мелфоя якийсь хворобливий. Він уже хтозна відколи не бачив Мелфоя так близько; тепер добре було видно темні кола в нього під очима й відверто сірий колір його шкіри.

- На два слова, Драко, - сказав йому зненацька Снейп.

- Ой, та годі тобі, Северусе, - знову гикаючи, забідкався Слизоріг, - це ж Різдво, не будь такий суворий...

- Я вихователь його гуртожитку, і це мені вирішувати, бути мені суворим чи ні, - коротко відказав Снейп. - За мною, Драко.

Вони пішли - Снейп попереду, а набурмосений Мелфой ззаду. Гаррі якусь мить нерішуче стояв, а тоді пробурмотів:

- Луно, я на хвильку... е-е... в туалет.

- Добре, - життєрадісно озвалася Луна. Він уже відійшов на кілька кроків, коли йому почулося, що вона знову почала розмову про таємну ложу гнилоіклів з професоркою Трелоні, котру це питання щиро зацікавило.

Було досить легко в безлюдному коридорі витягти з кишені плаща-невидимку й накинути його на себе. Значно складніше виявилося знайти Снейпа й Мелфоя. Гаррі побіг по коридору - добре, що його тупіт не було чути за музикою й гамором, що долинали зі Слизорогового кабінету. Можливо, Снейп повів Мелфоя до свого кабінету в підвалі... чи до слизеринської вітальні... проте Гаррі притулявся вухом до кожнісіньких дверей, що їх минав. Аж нарешті, присівши біля замкової шпаринки останнього в коридорі класу, він почув, схвильовано здригнувшись, голоси.

- ...Драко, не можна припускатися помилок, бо якщо тебе виженуть...

- Карочє, я тут ні при чому, ясно?

- Сподіваюся, ти кажеш правду, бо це було зроблено незграбно й безглуздо. Тебе й так уже в цьому запідозрили.

- Хто, тіпа, запідозрив? - сердито запитав Мелфой. - Повторюю востаннє, то не я зробив, ясно? У тієї дівулі Бел є, мабуть, якийсь ворог, про якого ніхто не знає... не треба на мене так дивитися! Я знаю, що ви робите, я не дурний, але нічого не вийде... я можу вас зупинити!

Запала тиша, а тоді Снейп спокійно сказав:

- Ага... бачу, тітка Белатриса навчала тебе блокології. Драко, які думки ти намагаєшся приховати від хазяїна?

- Від нього я нічого не приховую, я лише хочу, щоб ви до мене не лізли!

Гаррі ще щільніше притулився вухом до шпарини... що сталося, що Мелфой почав отак говорити зі Снейпом, до якого завжди ставився з повагою, навіть симпатією?

- То он чому ти в цьому семестрі мене уникав! Боявся мого втручання? А чи розумієш ти, Драко, що варто комусь не з’явитися в мій кабінет після того, як я його неодноразово викликав...

- То призначте мені покарання! Тіпа, донесіть на мене Дамблдорові! - глузував Мелфой.

Знову запала тиша. Тоді Снейп сказав:

- Ти прекрасно знаєш, що я не хочу цього робити.

- То перестаньте мені наказувати й викликати до свого кабінету!

- Послухай мене, - так тихо сказав Снейп, що Гаррі мусив буквально втиснутися вухом у шпаринку, аби щось почути. - Я прагну тобі допомогти. Я поклявся твоїй матері, що захищатиму тебе. Драко, я дав незламну обітницю...

- Карочє, доведеться вам її, мабуть, порушити, бо мені ваш захист не потрібен! Це моє завдання, він мені його доручив, і я його виконаю! Я маю план, усе вийде - просто все триває трохи довше, ніж я думав!

- Що це за план?

- А це вже не ваше діло!

- Якщо ти скажеш, що задумав, то я зможу тобі допомогти...

- Мені вистачає помічників, дякую, я не сам!

- Сьогодні ти явно діяв сам, а тинятися по коридорах без захисту й підтримки - величезна дурість. Це елементарні помилки...

- Зі мною були б Креб і Ґойл, якби ви не призначили їм покарання!

Перейти на стр:
Изменить размер шрифта:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code