Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Пане професоре, він завжди був про вас дуже високої думки, - мерщій підхопив Мелфой. - Казав, що не знав кращого за вас зіллєвара...
Гаррі глянув на Мелфоя. Його здивувало не підлабузництво Мелфоя, бо він роками спостерігав, як той постійно вихваляє Снейпа. Але він раптом помітив, що вигляд у Мелфоя якийсь хворобливий. Він уже хтозна відколи не бачив Мелфоя так близько; тепер добре було видно темні кола в нього під очима й відверто сірий колір його шкіри.
- На два слова, Драко, - сказав йому зненацька Снейп.
- Ой, та годі тобі, Северусе, - знову гикаючи, забідкався Слизоріг, - це ж Різдво, не будь такий суворий...
- Я вихователь його гуртожитку, і це мені вирішувати, бути мені суворим чи ні, - коротко відказав Снейп. - За мною, Драко.
Вони пішли - Снейп попереду, а набурмосений Мелфой ззаду. Гаррі якусь мить нерішуче стояв, а тоді пробурмотів:
- Луно, я на хвильку... е-е... в туалет.
- Добре, - життєрадісно озвалася Луна. Він уже відійшов на кілька кроків, коли йому почулося, що вона знову почала розмову про таємну ложу гнилоіклів з професоркою Трелоні, котру це питання щиро зацікавило.
Було досить легко в безлюдному коридорі витягти з кишені плаща-невидимку й накинути його на себе. Значно складніше виявилося знайти Снейпа й Мелфоя. Гаррі побіг по коридору - добре, що його тупіт не було чути за музикою й гамором, що долинали зі Слизорогового кабінету. Можливо, Снейп повів Мелфоя до свого кабінету в підвалі... чи до слизеринської вітальні... проте Гаррі притулявся вухом до кожнісіньких дверей, що їх минав. Аж нарешті, присівши біля замкової шпаринки останнього в коридорі класу, він почув, схвильовано здригнувшись, голоси.
- ...Драко, не можна припускатися помилок, бо якщо тебе виженуть...
- Карочє, я тут ні при чому, ясно?
- Сподіваюся, ти кажеш правду, бо це було зроблено незграбно й безглуздо. Тебе й так уже в цьому запідозрили.
- Хто, тіпа, запідозрив? - сердито запитав Мелфой. - Повторюю востаннє, то не я зробив, ясно? У тієї дівулі Бел є, мабуть, якийсь ворог, про якого ніхто не знає... не треба на мене так дивитися! Я знаю, що ви робите, я не дурний, але нічого не вийде... я можу вас зупинити!
Запала тиша, а тоді Снейп спокійно сказав:
- Ага... бачу, тітка Белатриса навчала тебе блокології. Драко, які думки ти намагаєшся приховати від хазяїна?
- Від нього я нічого не приховую, я лише хочу, щоб ви до мене не лізли!
Гаррі ще щільніше притулився вухом до шпарини... що сталося, що Мелфой почав отак говорити зі Снейпом, до якого завжди ставився з повагою, навіть симпатією?
- То он чому ти в цьому семестрі мене уникав! Боявся мого втручання? А чи розумієш ти, Драко, що варто комусь не з’явитися в мій кабінет після того, як я його неодноразово викликав...
- То призначте мені покарання! Тіпа, донесіть на мене Дамблдорові! - глузував Мелфой.
Знову запала тиша. Тоді Снейп сказав:
- Ти прекрасно знаєш, що я не хочу цього робити.
- То перестаньте мені наказувати й викликати до свого кабінету!
- Послухай мене, - так тихо сказав Снейп, що Гаррі мусив буквально втиснутися вухом у шпаринку, аби щось почути. - Я прагну тобі допомогти. Я поклявся твоїй матері, що захищатиму тебе. Драко, я дав незламну обітницю...
- Карочє, доведеться вам її, мабуть, порушити, бо мені ваш захист не потрібен! Це моє завдання, він мені його доручив, і я його виконаю! Я маю план, усе вийде - просто все триває трохи довше, ніж я думав!
- Що це за план?
- А це вже не ваше діло!
- Якщо ти скажеш, що задумав, то я зможу тобі допомогти...
- Мені вистачає помічників, дякую, я не сам!
- Сьогодні ти явно діяв сам, а тинятися по коридорах без захисту й підтримки - величезна дурість. Це елементарні помилки...
- Зі мною були б Креб і Ґойл, якби ви не призначили їм покарання!