Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

І Рон витягнув Гаррі з кімнати.

Сніг не розтанув і наступного ранку.

- Гаррі, пограємо в шахи? - запитав Рон.

- Не хочу.

- Може, підемо до Геґріда?

- Ні. Йди, як хочеш...

- Гаррі, я знаю, про що ти думаєш, - про дзеркало. Але не йди туди сьогодні.

- Чому?

- Не знаю. Просто маю погане передчуття. Хай там як, ти вже надто багато разів мало не встрявав у халепу. Вони там зараз усе винюхують - Філч, Снейп і Місіс Норіс. Що з того, що вони тебе не бачать? А якщо зіткнуться з тобою? Якщо ти сам зіб'єш кого-небудь?

- Ти вже говориш як Герміона.

- Гаррі, я серйозно, не йди.

Та Гаррі думав лише про одне: як знову опинитися перед дзеркалом, і Рон не зумів би його зупинити.

Тепер, за третім разом, Гаррі було значно легше знайти дорогу. Він рухався дуже швидко і знав, що шумить набагато більше, ніж годилося б, проте не зустрів нікого.

І ось уже знову до нього всміхалися мама й тато, а один із його дідусів жартома вклонився йому.

Гаррі присів на підлогу перед дзеркалом. Ніщо не могло утримати його від того, щоб просидіти тут з родиною цілу ніч. Абсолютно ніщо.

Окрім...

- Що, Гаррі, знову повернувся?

Гаррі відчув, як у нього всередині все захололо. Він озирнувся. За столом біля стіни сидів не хто інший, як Албус Дамблдор. Гаррі пройшов зовсім близько від нього і навіть не помітив, бо відчайдушно прагнув якнайшвидше дістатися до дзеркала.

- Я... я не побачив вас, пане професоре.

- Дивно, яким ти став короткозорим завдяки своїй невидимості, - сказав Дамблдор, і Гаррі відлягло від серця, коли той усміхнувся.

- Отже, - заговорив Дамблдор, виходячи з-за столу й сідаючи на підлогу біля Гаррі, - ти, як і багато хто перед тобою, відкрив принади дзеркала Яцрес.

- Я не знав, пане професоре, що воно так називається.

- Але, сподіваюся, вже збагнув, що воно робить?

- Воно... ну... воно показує мені мою родину...

- А Ронові показало, що він найкращий учень школи.

- Звідки ви знаєте?

- Мені не треба плаща, щоб стати невидимим, - лагідно пояснив йому Дамблдор. - Ну, ти вже здогадуєшся, що саме нам усім показує дзеркало Яцрес?

Гаррі заперечно похитав головою.

- Зараз поясню. Найщасливіша людина на землі могла б дивитися у дзеркало Яцрес, як у звичайне дзеркало, тобто, дивлячись у нього, бачила б там тільки себе. Тепер ти зрозумів?

Гаррі замислився і згодом поволі вимовив: