Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Гаррі вже лягав у ліжко, а ці питання ніяк не йшли йому з голови. Невіл гучно хропів, але Гаррі не спалося. Він намагався позбутися думок: йому треба заснути, він мусить добре виспатися - через кілька годин починається його перший матч із квідичу, але як забути вираз обличчя Снейпа в ту мить, коли Гаррі побачив його ногу?
Ранок наступного дня видався дуже ясним і холодним. Велику залу сповнювали апетитні пахощі смажених ковбасок і бадьорі розмови всіх, хто нетерпляче чекав цікавого матчу з квідичу.
- Тобі треба трохи поснідати.
- Я нічого не хочу.
- Хоч одну грінку, - вмовляла його Герміона.
- Я не голодний.
Гаррі почувався жахливо. А вже за годину треба виходити на поле.
- Гаррі, тобі треба набратися сили, - сказав Шеймус Фініґан. - Гравці суперників постійно ганяються за ловцями.
- Дякую, Шеймусе, - мовив Гаррі, дивлячись, як той поливає ковбаски кетчупом.
Рівно об одинадцятій здавалося, ніби на трибунах довкола поля для квідичу зібралася вся школа. Багато хто з учнів мав біноклі. Місця для глядачів були досить високо над землею, але інколи, однак, важко було все розгледіти.
Рон і Герміона сіли у верхньому ряду поруч із Невілом, Шеймусом і Діном, що вболівав за вестгемську футбольну команду. Щоб зробити Гаррі несподіванку, вони намалювали великий плакат на одному з простирадел, які погриз Скеберс. На плакаті був напис: «Поттера - у президенти!», і Дін, який добре володів пензлем, прималював знизу великого ґрифіндорського лева. А Герміона з допомогою одного заклинання зробила так, що фарба на плакаті стала мінитися різними барвами.
Тим часом у роздягальнях Гаррі та його команда вдягали яскраво-червону форму для гри у квідич (гравці Слизерину були вбрані в зелене).
Вуд прокашлявся, вимагаючи тиші.
- О'кей, хлоп'ята! - почав він.
- І дівчата, - додала загонич Анжеліна Джонсон.
- І дівчата, - погодився Вуд. - Починається гра.
- Велика гра! - підказав Фред Візлі.
- Якої ми всі чекали, - докинув Джордж.
- Ми вже знаємо Оліверову промову напам'ять, - шепнув Фред Гаррі. - Ми грали в команді й торік.
- Заткніться там! - розсердився Вуд. - Це найкраща команда, яку мав Ґрифіндор за багато років. Ми переможемо. Я знаю.
Він пильно глянув на всіх гравців, ніби хотів додати: «Бо інакше...»
- Чудово. Пора. Бажаю перемоги.
Гаррі вийшов із роздягальні слідом за Фредом та Джорджем і, стримуючи тремтіння в колінах, під рев трибун попрямував на поле.
Суддею була мадам Гуч. Вона стояла посеред поля з мітлою в руці, чекаючи на команди суперників.
- Що ж, маю надію, що всі ви будете грати чесно і без порушень, - сказала вона, коли гравці зібралися довкола. Гаррі помітив, що зверталася вона, власне, до капітана Слизерину, шестикласника Маркуса Флінта. Гаррі здалося, що Флінт мав такий вигляд, ніби в його жилах текла тролева кров. Краєм ока Гаррі помітив, як угорі над натовпом затріпотів плакат «Поттера - у президенти!». Його серце радісно закалатало, і він відчув себе набагато впевненішим.
- Прошу сідати на мітли.
Гаррі сів верхи на свій «Німбус-2000».
Мадам Гуч піднесла до вуст сріблястий свисток і голосно свиснула.
П'ятнадцять мітел шугонули високо-високо вгору. Почалася гра.
- Квафел відразу опиняється в Анжеліни Джонсон з Ґрифіндору. Яка чудова загоничка ця дівчина, до того ж вельми приваблива...