Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Невже ви зовсім не дбаєте про Ґрифіндор, а думаєте тільки про себе? Я не хочу, щоб Слизерин виграв кубок гуртожитків, а через вас ми втратимо всі очки, які я заробила в професорки Макґонеґел, розповівши про перехідні замовляння.
- Іди геть!
- Гаразд, але я попередила вас! Ви ще згадаєте мої слова завтра в поїзді! Ви такі...
Але хлопцям так і не довелося почути, які вони, бо Герміона повернулася до портрета Гладкої Пані, щоб лізти назад, і побачила перед собою порожню раму. Гладка Пані пішла кудись із нічним візитом, тож Герміона не могла тепер повернутися до спальні.
- І що я маю робити? - розпачливо запитала вона.
- Роби, що хочеш, - відповів Рон. - Нам треба йти, ми запізнюємось.
Не встигли вони дійти до кінця коридору, як Герміона їх наздогнала.
- Я піду з вами, - заявила вона.
- Ні, не підеш.
- Невже, по-вашому, я стоятиму тут, поки мене піймає Філч? А якщо він побачить нас утрьох, я скажу, що хотіла зупинити вас, і ви підтвердите, що це правда.
- Ото нахаба! - не стримався Рон.
- Ану, тихо! - урвав їх Гаррі. - Я щось чую.
Чулося якесь сопіння.
- Місіс Норіс? - сполошився Рон, мружачись у темряві.
Але замість кицьки діти побачили Невіла. Скрутившись калачиком, він міцно спав на підлозі, але здригнувся й прокинувся, почувши їхню ходу.
- Добре, що ви мене знайшли! Я тут уже кілька годин. Не міг пригадати новий пароль, щоб дістатися до ліжка.
- Невіле, тихіше! Пароль - «Свиняче рило», але це тобі не допоможе, бо Гладка Пані кудись пішла.
- Як твоя рука? - запитав Гаррі.
- Чудово! - показав їм зап'ясток Невіл. - Мадам Помфрі вправила за секунду.
- Добре. Слухай, нам треба йти, побачимося потім...
- Не кидайте мене! - підвівся Невіл. - Я не хочу тут бути сам, повз мене вже двічі пролітав Кривавий Барон.
Рон подивився на годинник, а тоді люто зиркнув на Герміону і Невіла:
- Якщо через вас нас упіймають, я тоді точно вивчу Квірелове прокляття привидів і нашлю його на вас.
Герміона вже відкрила рота, можливо, щоб підказати Ронові, як посилати цей прокльон, але Гаррі засичав на неї й кивком голови звелів усім іти далі.
Вони скрадалися уздовж коридорів, освітлених смугами місячного сяйва, що лилося у високі вікна. На кожному розі Гаррі боявся натрапити на Філча або Місіс Норіс, але їм щастило. Піднявшись сходами на четвертий поверх, діти навшпиньки пройшли до кімнати з трофеями.
Мелфоя й Креба ще не було. Кришталеві вітрини з трофеями виблискували під місячним промінням. Кубки, щити, тарелі і статуетки вигравали в пітьмі сріблом і золотом. Діти пробиралися попід стінами, поглядаючи на двері в обох кінцях кімнати. Гаррі витяг свою паличку про випадок, якщо Мелфой вискочить зненацька й почне без попередження. Повільно спливали хвилини.
- Запізнюється... може, злякався? - прошепотів Рон.
Тут вони аж підскочили, бо в сусідній кімнаті щось зашуміло. Гаррі тільки-но підніс угору паличку, як до них долинув чийсь голос, але то був не Мелфой.
- Обнюхай усе, кицюню, вони могли в кутку десь причаїтися.
То Філч звертався до Місіс Норіс. Похолонувши від жаху, Гаррі нестямно замахав рукою, показуючи, щоб вони швиденько йшли за ним. Усі мовчки задріботіли до дверей, тікаючи від Філча. Щойно Невілова мантія зникла за рогом, як Філч крізь другі двері увійшов до кімнати з трофеями.