У двері постукали, і до кімнати зайшла місіс Візлі з оберемком свіжовипраних гоґвортських мантій.
- Ось, нате, - розділила вони їх на дві купки. - Але гарно поскладайте, щоб не пом'яти.
- Мамо, ти мені поклала нову сукню Джіні, - сказав їй Рон.
- До чого тут Джіні, - заперечила місіс Візлі. - Це для тебе. Вечірня мантія.
- Що? - очманів Рон.
- Вечірня мантія! - повторила вона. - У шкільному списку зазначено, що цього року вам знадобляться вечірні мантії... для різних офіційних оказій.
- Ти, мабуть, жартуєш, - не міг повірити Рон, - Я це не носитиму, і не мрій.
- Роне, та їх же всі носять! - розсердилася місіс Візлі. - Це загальновизнана форма одягу! У батька теж така є - для офіційних прийомів!
- Я краще голий ходитиму, ніж одягну цю гидоту, - вперто вів своєї Рон.
- Не будь дурний, - сказала місіс Візлі, - ти мусиш мати вечірню мантію, вона є у списку! Я й для Гаррі приготувала мантію... покажи йому, Гаррі...
Гаррі боязко розгорнув останній пакунок. Одначе виявилося, що його вечірня мантія не така й погана, принаймні, на ній не було мережив. Зрештою, вона мало чим відрізнялася від його шкільної форми, хіба що була не чорна, а темно-зелена.
- Я подумала, що вона пасуватиме до кольору твоїх очей, - лагідно мовила місіс Візлі.
- Але ж вона цілком нормальна! - сердито вигукнув Рон, дивлячись на Гарріну мантію. - Чого мені не можна було таку купити?
- Бо... я її купувала в комісійній крамниці, а там не було з чого вибирати! - почервоніла місіс Візлі.
Гаррі відвернувся. Він був би радий поділитися з Візлями усіма своїми грошима, що лежали в сейфі «Ґрінґотсу», але знав, що вони нізащо їх не візьмуть.
- Я ніколи її не вдягну, - вперся Рон. - Ніколи.
- Чудово! - спалахнула місіс Візлі. - То ходи голий. Гаррі, не забудь його сфотографувати. Ото вже я насміюся! - Вона вилетіла з кімнати, грюкнувши дверима.
І відразу Гаррі з Роном почули за спиною якісь дивні звуки. Це Левконія давилася завеликими совлодощами.
- Чому мені завжди дістається тільки непотріб? - розлючено кинув Рон і побіг рятувати Левконію.
- РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ -
На «Гоґвортському експресі»
Коли Гаррі прокинувся вранці, за вікном періщив безперервний рясний дощ. «Навіть природа сумує, що закінчилися канікули», - подумав Гаррі, натягаючи джинси й светра. У шкільні мантії вони перевдягнуться аж у «Гоґвортському експресі».
Гаррі, Рон, Фред і Джордж уже збігли згори на другий поверх, поспішаючи на сніданок, коли внизу біля сходів з'явилася стурбована місіс Візлі.
- Артуре! - покликала вона, - Артуре! Термінове повідомлення з міністерства!
Гаррі притиснувся до стіни, пропускаючи містера Візлі, що протупотів повз нього в мантії, одягнутій задом наперед. Коли хлопці зайшли до кухні, то побачили місіс Візлі, що порпалася в шухлядах («Тут десь мало бути перо!»), і містера Візлі, що, схилившись над каміном, розмовляв з...
Гаррі міцно заплющив очі і знову розплющив, не ймучи віри тому, що побачив.
Посеред полум'я стирчала, схожа на велике бородате яйце, голова Амоса Діґорі. Вона торохкотіла, мов з кулемета, анітрохи не зважаючи на іскри, що шугали довкола, і на язики полум'я, що лизали їй вуха.
- ...сусідські маґли почули постріли й крики і викликали тих, як же вони на них кажуть... полі-цапів. Артуре, тобі треба бути там...
- Ось! - місіс Візлі подала містерові Візлі аркуш пергаменту, каламар і обскубане перо.
- ...велике щастя, що я про це довідався, - вела далі Діґорова голова, - я прийшов на службу рано, бо мусив вислати кілька сов, і виявив, що весь відділ боротьби з неправильним використанням чарів якраз вирушає в дорогу. Артуре, якщо про це пронюхає Ріта Скітер...
- А які пояснення дав Дикозор? - поцікавився містер Візлі, занурюючи перо в чорнильницю.