Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- ГАФЕЛПАФ! - крикнув капелюх.
Зі столу праворуч долинули підбадьорливі вигуки й оплески, і Анна попрямувала туди - до гафелпафського столу. Гаррі помітив, як їй радісно помахав привид гладкого ченця.
- Сьюзен Боунз!
- ГАФЕЛПАФ! - знову крикнув капелюх, і Сьюзен сіла поруч із Анною.
- Террі Бут!
- РЕЙВЕНКЛОВ!
Цього разу заплескали за другим столом з лівого краю; кілька рейвенкловців підвелися, потискаючи руки Террі.
Менді Брокелгерст також пішла до Рейвенклову, а от Лаванда Браун стала першою новою ученицею Ґрифіндору, тож тепер оплески зірвалися з найдальшого столу ліворуч; Гаррі бачив, як завзято свистіли Ронові брати-близнюки.
Мілісент Булстроуд потрапила до Слизерину. Можливо, Гаррі просто так уявлялося, але після всього почутого про Слизерин його учні справляли на нього неприємне враження.
Гаррі вже нудило, й він мало не зомлів. Він пригадав, як на уроках фізкультури в школі обирали склад команд. Про нього завжди згадували наостанок, і не тому, що був найгірший, а тому, що ніхто не хотів потім з'ясовувати стосунки з Дадлі.
- Джастін Фінч-Флечлі!
- ГАФЕЛПАФ!
Гаррі помітив, що капелюх інколи називав гуртожиток одразу, а часом задумувався. Шеймус Фініґан, хлопчина з рудуватим волоссям, що стояв попереду Гаррі, просидів на ослінчику мало не цілу хвилину, перше ніж капелюх призначив його до Ґрифіндору.
- Герміона Ґрейнджер!
Герміона метнулася до ослінчика й рішуче натягла капелюха.
- ҐРИФІНДОР! - вигукнув капелюх.
Рон застогнав.
Тут Гаррі пронизала жахлива думка: адже коли хвилюєшся, завжди з'являються якісь дурні думки. А що, як його взагалі не оберуть? Що, як він просидить не знати скільки, насунувши капелюха на самі очі, аж поки професорка Макґонеґел зірве того капелюха і скаже, що сталася прикра помилка, і йому треба зворотним поїздом вертатися додому?
Коли викликали Невіла Лонґботома, хлопця, що постійно губив свою жабку, він зашпортався і впав. Капелюх довго вирішував його долю. Коли ж він нарешті крикнув: «ҐРИФІНДОР!» - Невіл побіг, навіть забувши його скинути, тож мусив вертатися під загальний регіт, щоб передати його Мораґ Макдуґал.
За ним викликали Мелфоя. Зачувши своє ім'я, він неспішно почвалав уперед, і його бажання відразу здійснилося: капелюх, тільки-но торкнув його чола, одразу заверещав:
- СЛИЗЕРИН!
Мелфой задоволено рушив до своїх приятелів Креба й Ґойла.
Залишалося не так багато учнів.
Мун... Нот... Паркінсон, тоді пара дівчат-близнюків: Петіл і Петіл, тоді Селі-Ен Перкс, і ось, нарешті:
- Гаррі Поттер!
Гаррі ступив уперед, а по цілій залі зненацька прокотилася хвиля шепоту.
- Вона сказала «Поттер»?
- Гаррі Поттер?!
Перше ніж капелюх опустився йому на очі, Гаррі ще встиг побачити повнісіньку залу людей, що намагалися його розгледіти. Наступної миті він уже дивився на чорну підкладку капелюха. І чекав.
- Гм, - пролунав у його вусі тихенький голосочок. - Складно. Дуже складно. Багато відваги, я бачу. Та й розум нівроку. Є хист, о так, це безперечно... а ще бажання випробувати себе... Ну, це вже цікаво... Куди ж тебе віддати?