Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- О, любий Гаррі, здоров був! - помітила вона його і всміхнулася. Тоді знову зиркнула на чоловіка. - То що ти маєш розповісти, Артуре?
Містер Візлі завагався. Гаррі бачив, що, хоч він і сердився на Фреда й Джорджа, однак розповідати місіс Візлі про те, що сталося, не збирався. Запанувала тиша, й містер Візлі розгублено глянув на дружину. І тут у дверях за спиною місіс Візлі з'явилися дві дівчини. Одна, з густим капітановим волоссям і величенькими передніми зубами, була приятелька Гаррі й Рона - Герміона Ґрейнджер. Друга, низенька й руда - молодша Ронова сестра Джіні. Вони обидві всміхнулися Гаррі, який також відповів їм усмішкою. Джіні відразу зашарілася. Гаррі був їй небайдужий ще відтоді, як уперше завітав до них у «Барліг».
- Що ти маєш розповісти, Артуре? - грізним тоном перепитала місіс Візлі.
- Нічого особливого, Молі, - промимрив містер Візлі, - просто Фред і Джордж... але я вже з ними поговорив...
- Що вони вичворили тепер? - занепокоїлася місіс Візлі. - Якщо це якось пов'язане з «Відьмацькими витівками Візлів»...
- Рон, може, покажеш Гаррі, де він буде спати? - спитала від дверей Герміона.
- Та він уже знає, - відповів Рон. - У моїй кімнаті, там, де й торік...
- Ми всі можемо вже йти, - багатозначно додала Герміона.
- Ага, - дійшло, нарешті, до Рона. - Звичайно.
- То ми теж підемо, - зрадів було Джордж...
- Нікуди ви не підете! - гарикнула місіс Візлі.
Гаррі з Роном вислизнули з кухні і разом з дівчатами майнули вузеньким коридорчиком до хитких сходів, що зиґзаґом здіймалися на верхні поверхи.
- Що то за «Відьмацькі витівки Візлів»? - поцікавився дорогою Гаррі.
Засміялися всі, крім Герміони.
- Коли мама прибирала в кімнаті Фреда й Джорджа, то знайшла там цілий стос бланків замовлень, - спокійно пояснив Рон. - Довжелезні списки цін на винайдені ними речі. Різні жарти, знаєш. Фальшиві чарівні палички й цукерки з усілякими фокусами. Багато всього різного. Класно, я навіть не знав, що вони стільки понавигадували...
- Ми чули, як у їхній кімнаті весь час щось вибухає, але не думали, що вони там щось виготовляють, - додала Джіні, - ми вважали, що вони просто мліють від бабахкання.
- Щоправда, більшість... та всі ті штуки, якщо чесно... були трохи небезпечні, - вів далі Рон, - а вони, знаєш, збиралися продавати їх у Гоґвортсі, щоб заробити трохи грошенят. І мама почала біситися. Заборонила їм те все виготовляти і попалила всі бланки замовлень... вона й так уже була на них зла. Вони отримали менше СОВ, ніж вона сподівалася.
СОВи - то були Середні Оцінки Взірцевих учнів, що виставлялися п'ятикласникам у Гоґвортсі наприкінці навчального року.
- А тоді ще була велика сварка, - сказала Джіні, - бо мама хоче, щоб вони, як і тато, пішли працювати в Міністерство магії, а вони кажуть: «Нас це не цікавить», і мріють відкрити крамничку жартів.
На цих словах відчинилися двері на третьому поверсі. Звідти визирнуло роздратоване обличчя в рогових окулярах.
- Привіт, Персі, - сказав Гаррі.
- О, Гаррі, здоров, - відповів йому Персі. - А я думаю - хто це тут галасує? Я тут працюю, знаєш... мушу закінчити доповідь... а дуже важко зосередитися, коли на сходах весь час гупають.
- Ми не гупаємо, - роздратувався Рон. - Ми ходимо. Вибач, якщо заважаємо виконувати суперсекретні завдання Міністерства магії.
- А над чим ти працюєш? - поцікавився Гаррі.
- Над доповіддю для відділу міжнародної магічної співпраці, - чванькувато пояснив Персі. - Ми намагаємося встановити стандартну норму товщини казанів. Стінки деяких імпортних казанів затонкі... рівень протікань щороку зростає майже на три відсотки...
- Ця доповідь цілковито змінить світ, - почав глузувати Рон. - Про це напишуть на першій шпальті «Щоденного віщуна»: «Казани, що протікають!..»
Персі почервонів.
- Можеш сміятися, Роне, - збуджено вигукнув він, - але якщо не запровадити відповідні міжнародні закони, то ринок невдовзі буде заповнений крихкою, недосконалою продукцією, що поставить під загрозу..
- Так, так, аякже, - махнув рукою Рон і рушив сходами далі. Персі грюкнув дверима своєї кімнати.
Гаррі, Герміона й Джіні стали підніматися слідом за Роном, а з кухні долинули голосні крики. Мабуть, містер Візлі розповів місіс Візлі про іриски.