Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

Вона була в кепському гуморі. Гаррі й Герміона без зайвих слів почали приймати свої дози шоколаду. Мадам Помфрі стояла над ними й пильнувала, щоб вони все доїли. Та Гаррі насилу ковтав. Вони з Герміоною, прислухаючись, чекали, а їхні нерви були на межі зриву.. І ось, коли вони взялися до четвертого шматочка, згори почулися розлючені верески...

- Що там таке? - стурбувалася мадам Помфрі. Розгнівані голоси звучали дедалі гучніше. Мадам Помфрі глянула на двері.

- Ну, що це таке... вони ж усіх побудять!

Гаррі намагався розчути слова. Голоси наближалися.

- Він, мабуть, розчинився, Северусе. Треба було з ним когось залишити. Коли про це довідаються...

- НІДЕ ВІН НЕ РОЗЧИНИВСЯ! - заревів Снейп, що був уже зовсім близько. - У СТІНАХ НАШОГО ЗАМКУ НЕ МОЖНА РОЗЧИНИТИСЯ! У ЦІЙ... АФЕРІ... ЗАМІШАНИЙ... ПОТТЕР!

- Северусе, будь розважливий... Гаррі ж був замкнений...

БУХ! - Лікарняні двері з гуркотом розчинилися.

У палату ввірвалися Фадж, Снейп і Дамблдор. Лише Дамблдор здавався спокійним. Ба навіть явно собою вдоволеним. Фадж був сердитий, а от Снейп відверто лютував.

- РОЗПОВІДАЙ, ПОТТЕРЕ! - зарепетував він. - ЩО ЦЕ ТИ НАКОЇВ?

- Пане професоре! - крикнула мадам Помфрі. - Вгамуйтеся!

- Послухай, Снейпе... будь розважливим, - втрутився Фадж. - Ці двері були замкнені, ми самі це щойно бачили...

- ЦЕ ВОНИ ДОПОМОГЛИ ЙОМУ ВТЕКТИ, Я ЗНАЮ! - волав Снейп, тицяючи на Гаррі й Герміону. Обличчя йому перекосилося, а з рота бризкала слина.

- Заспокойся, голубчику! - гаркнув Фадж. - Ти верзеш казна-що!

- ВИ НЕ ЗНАЄТЕ ПОТТЕРА! - верещав Снейп. - ЦЕ ВІН ЗРОБИВ!.. Я ЗНАЮ, ЩО ЦЕ ВІН!..

- Годі вже, Северусе, - спокійно мовив Дамблдор. - Подумай, що кажеш. Десять хвилин тому я сам зачинив ці двері. Мадам Помфрі, чи ці учні вставали з ліжка?

- Звичайно, що ні! - обурено заперечила мадам Помфрі. - Я не відходила від них, відколи ви пішли!

- Ну от, Северусе, - неголосно сказав Дамблдор. - Ти ж не допускаєш, що Гаррі з Герміоною володіють здатністю перебувати у двох місцях нараз, тож нема чого й далі їх турбувати.

Снейп, що аж клекотав зі злості, зиркав то на Фаджа, вкрай приголомшеного його поведінкою, то на Дамблдора, чиї очі мерехтіли за окулярами і, осатаніло розвернувшись - аж залопотіла мантія, прожогом вилетів з палати.

- Щось наш колега не надто врівноважений, - кинув Фадж, дивлячись йому вслід. - На твоєму місці, Дамблдоре, я б за ним припильнував.

- Та ні, з ним усе гаразд, - незворушно заперечив Дамблдор. - Просто він щойно пережив велике розчарування...

- Та ж не він один! - пирхнув Фадж. - Уявляю, що тепер понаписують у «Щоденному віщуні»!.. Ми загнали Блека в кут, а він знову вислизнув нам крізь пальці! Бракує лише, щоб вони пронюхали про втечу гіпогрифа, і з мене зроблять загальне посміховисько! Ну... я, мабуть, піду: треба ж повідомити міністерство...

- А дементори? - запитав Дамблдор. - Сподіваюся, їх заберуть зі школи?

- Так... ми їх заберемо, - відповів Фадж, розгублено пригладжуючи волосся. - Мені й на думку ніколи б не спало, що вони наважаться підступити зі своїм Цілунком до невинного хлопця... Геть розперезалися... Ні, я сьогодні ж відправлю їх назад до Азкабану. Може, біля входів до школи виставимо драконів?..

- Геґрідові б це сподобалося, - усміхнувся Дамблдор, кинувши погляд на Гаррі й Герміону.

Коли вони з Фаджем вийшли зі спальні, мадам Помфрі підбігла до дверей і знову їх замкнула. Сердито щось бурмочучи собі під ніс, вона подріботіла до кабінету.

На другому боці палати почувся глухий стогін. Це отямився Рон. Вони бачили, як він сів на ліжку, помацав свою голову і роззирнувся.

- Що... що сталося? - прохрипів він. - Гаррі? Чого ми тут? Де Сіріус? Де Люпин? Що діється?..

Гаррі з Герміоною перезирнулися.

- Поясни йому, - попросив Гаррі, ковтаючи черговий шматок шоколаду.