Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Тоді почувся голос Фаджа.
- Ми... е-е... маємо зачитати тобі, Геґріде, офіційний вирок. На це не піде багато часу. А потім ви з Макнейром його підпишете. Макнейре, ти також мусиш вислухати вирок, такою є процедура...
Макнейрова фізія в вікні зникла. Настала вирішальна мить - тепер або ніколи.
- Зачекай тут, - прошепотів Гаррі Герміоні. - Я все зроблю.
Знову залунав Фаджів голос:
- Рішенням Комітету знешкодження небезпечних істот гіпогрифа Бакбика засуджено до страти, яку призначено на вечір 6 червня...
Гаррі вистрибнув з-за дерева, перескочив через паркан на гарбузову грядку і підійшов до Бакбика. Намагаючись не кліпати, втупився в люте оранжеве око гіпогрифа і вклонився. Бакбик схилив до землі свої лускаті коліна і знову підвівся. Гаррі почав розв'язувати мотузку, якою Бакбик був припнутий до огорожі.
- ...засуджено до страти через відтинання голови. Вирок виконає призначений Комітетом кат Волден Макнейр...
- Давай, Бакбику - ледь чутно проказав Гаррі, - давай, ми тобі поможемо. Спокійно... спокійно...
- ...про що засвідчують нижчезазначені... Геґріде, прошу підписатися...
Гаррі щосили потяг за мотузку, але Бакбик упирався передніми ногами.
- Ну, пора завершувати, - прокректав голос члена Комітету. - Геґріде, тобі краще залишитися тут...
- Ні, я... я хтів би бути з ним... аби він не почувався самотньо...
В халупі почулися кроки.
- Бакбику, ворушися! - зашипів Гаррі.
Гаррі відчайдушно шарпнув за мотузку, що обв'язувала Бакбикову шию, і гіпогриф нарешті зрушив з місця, невдоволено зашелестівши крильми. До лісу їм залишалося метрів зо три, але з задніх дверей Геґрідової хатини їх і досі було видно.
- Ще хвилиночку, Макнейре, - почувся голос Дамблдора. - Тобі теж потрібно підписатися.
Кроки в хатині зупинилися.
Гаррі знову потяг за мотузку. Бакбик клацнув дзьобом і пішов трохи швидше.
Герміонине бліде обличчя визирало з-за дерева.
- Гаррі, швидше!
З хатини долинав голос Дамблдора. Гаррі ще раз смикнув за мотузку. Бакбик неохоче побіг. Ось вони вже наблизилися до дерев...
- Швидше! Швидше! - благала Герміона. Вона вискочила з-за дерева, ухопилася за мотузку і потягла. Гаррі озирнувся: сховані за деревами, вони вже не бачили Геґрідового городу.
- Стій! - прошепотів він Герміоні. - Вони можуть нас почути...
Грюкнувши, відчинилися задні двері Геґрідової халупи. Гаррі, Герміона і Бакбик завмерли. Навіть гіпогриф, здавалося, уважно прислухався.
Тиша... а тоді...
- Де він? - пронизливо вигукнув член Комітету. - Де ця звірюка?
- Він був прив'язаний отут! - розлючено гаркнув кат. - Я його бачив! Ось тут!
- Неймовірно! - промовив Дамблдор. У голосі його вчувалися нотки радості.
- Бікі! - простогнав Геґрід.