Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

- Як ви дізналися про плащ?

- Скільки разів я бачив, як Джеймс під ним зникав... - знову нетерпляче махнув рукою Люпин. - Хитрість у тім що, навіть коли ви сховані під плащем-невидимкою, то на Карті мародера вас однак видно. Я бачив, як ви перетнули галявину й зайшли в Геґрідову хатину. Через двадцять хвилин ви звідти вийшли і рушили назад до замку. Але тепер з вами був іще хтось...

- Що? - здивувався Гаррі. - Нікого там не було!

- Я не повірив своїм очам, - вів далі Люпин, крокуючи кімнатою й не звертаючи уваги на Гарріні слова. - Я навіть подумав, що з картою щось сталося. Як він міг опинитися з вами?

- З нами нікого не було! - вигукнув Гаррі.

- І тут я помітив ще одну цяточку. Вона стрімко наближалася до вас і була підписана Сіріус Блек... Я бачив, як ви зіткнулися, і як вона затягла двох із вас під Войовничу Вербу..

- Одного з нас! - сердито озвався Рон.

- Ні, Роне. Двох.

Люпин раптом зупинився і вп'явся очима в Рона.

- Чи не міг би я глянути на твого пацюка? - спокійно запитав він.

- Що? - перепитав Рон. - А до чого тут Скеберс?

- До всього, - відповів Люпин. - Будь ласка, можу я на нього поглянути?

Повагавшись, Рон запхав руку в кишеню, і на світ з'явився Скеберс, - він шалено звивався, аж Рон мусив ухопити його за довгий лисий хвіст. Криволапик настовбурчився на Блекових колінах і стиха зашипів.

Люпин підійшов до Рона. Затамувавши віддих, він пильно розглядав Скеберса.

- Ну що? - знову спитав Рон, перелякано притискаючи Скеберса до грудей. - До чого тут мій пацюк?

- Це не пацюк, - раптом процідив Сіріус Блек.

- Як це?.. Звичайно ж, пацюк...

- Ні, не пацюк, - спокійно підтвердив Люпин. - Це чарівник.

- Анімаг, - додав Блек, - а звати його Пітер Петіґру.

- РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ -

Муні, Червохвіст, Гультяй, Золоторіг

Минуло кілька секунд, поки вони збагнули всю абсурдність такого твердження.

- Ви просто божевільні! - озвався Рон, висловивши те, про що думав і Гаррі.

- Це нісенітниці! - кволо вимовила Герміона.

- Пітер Петіґру мертвий! - вигукнув Гаррі. - Дванадцять років тому він його вбив! - Гаррі вказав на Блека, чиє обличчя спотворила гримаса.

- Я хотів, - прохрипів той, вишкіривши жовті зуби, - але крихітка Петіґру мене перехитрив... Але тепер йому це не вдасться!

І Блек кинувся на Скеберса. Криволапик полетів на підлогу, Рон заверещав з болю: Блек навалився на його зламану ногу.

- Сіріусе, НЕ ТРЕБА! - крикнув Люпин, хапаючи Блека й відтягаючи його від Рона, - ЗАЧЕКАЙ! Так робити не можна... Їм треба все пояснити...

- Пояснимо пізніше! - гаркнув Блек, відштовхуючи Люпина. Він відчайдушно перебирав пальцями у намаганні дістати Скеберса, що верещав, як порося, дряпаючи Ронові обличчя й шию.

- Вони... мають... право... знати... все! - задихано вигукував Люпин, повиснувши на Блекові. - Це було Ронове звірятко! У цій історії навіть я не все розумію! А Гаррі... ти мусиш розповісти Гаррі правду, Сіріусе!

Блек утихомирився, але його запалі очі невідривно стежили за Скеберсом, котрого стискав Рон своїми подряпаними й закривавленими руками.