Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Це не так, - заперечив Люпин. - Я не був йому другом аж дванадцять років, але тепер знову ним став... дозволь, я поясню...
- НІ! - заверещала Герміона, - Гаррі, не вір йому, він допоміг Блекові проникнути в замок, він теж хоче твоєї смерті... Він вовкулака!
Запала дзвінка тиша. Тепер усі дивилися на Люпина, що був на диво спокійним, хоч трохи й зблід.
- Не все так однозначно, Герміоно, - озвався він. - Правильне лише одне з трьох твоїх припущень. Я не допомагав Сіріусові проникнути в замок і, звісно ж, не бажаю Гаррі смерті... - дивна судома перебігла його обличчям. - Але не стану заперечувати - я вовкулака.
Рон зробив геройське зусилля, щоб підвестися, але впав навзнак, застогнавши від болю. Люпин стурбовано кинувся до нього, але Рон простогнав:
- Геть, вовкулако!
Люпин завмер на місці. Тоді важко глянув на Герміону й запитав:
- Давно ти про це дізналася?
- Давно, - прошепотіла Герміона. - Відколи написала реферат для професора Снейпа...
- О, він зрадіє, - холодно зауважив Люпин. - Адже він загадав вам цей реферат з надією, що хтось збагне, про що свідчать симптоми моєї хвороби. Ти перевірила місячні фази і зрозуміла, що я завжди хворію під час повного місяця? Чи, може, помітила, що ховчик, коли мене бачить, завжди перетворюється на місяць?
- І те, і те, - тихо відказала Герміона.
Люпин силувано всміхнувся.
- Я ще не зустрічав такої розумної чаклунки твого віку, Герміоно.
- На жаль, це не так. Якби я була хоч трішечки розумніша, я б усім розповіла, хто ви такий!
- Але ж вони це знають, - сказав Люпин. - Принаймні вчителі.
- Дамблдор прийняв вас на цю посаду, знаючи, що ви вовкулака? - здивувався Рон. - Він що, божевільний?
- Багато хто саме так і думає, - зізнався Люпин. - Він ледве переконав деяких учителів, що мені можна довіряти...
- АЛЕ ВІН ПОМИЛИВСЯ! - закричав Гаррі. - УВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС ВИ ДОПОМАГАЛИ ЙОМУ! - Він показав на Блека, що підійшов і впав на ліжко, затуливши обличчя тремтячою рукою. Криволапик стрибнув до нього і, муркочучи, вмостився на його колінах. Рон, притримуючи ногу, почав від них відповзати.
- Я не допомагав Сіріусу, - повторив Люпин. - І якщо ви дасте мені змогу, я поясню. Ось...
Він кинув Гаррі, Ронові й Герміоні їхні чарівні палички. Гаррі приголомшено впіймав свою.
- Отож, - сказав Люпин і застромив за пояс свою паличку. - Ви - озброєні, а ми - ні. Тепер ви мене вислухаєте?
Гаррі не знав, що й думати. Може, це чергова пастка?
- Якщо ви йому не допомагали, - люто зиркнув він на Блека, - то як дізналися, що він тут?
- З карти, - пояснив Люпин. - 3 Карти мародера. Я роздивлявся її в своєму кабінеті...
- Ви знаєте, як вона діє? - підозріло запитав Гаррі.
- Авжеж, знаю, - нетерпляче махнув рукою Люпин. - Я ж допомагав її малювати. Муні - то я. Мене так прозивали мої шкільні друзі.
- Ви її малювали?..
- Найголовніше, що я цілий вечір не відводив від неї очей, оскільки здогадувався, що ти, Рон і Герміона спробуєте таємно вибратися з замку, щоб підтримати Геґріда перед стратою гіпогрифа. І я мав рацію, чи не так?
Він почав міряти кроками кімнату, здіймаючи хмарки пилюки й поглядаючи на друзів.
- Ти, Гаррі, певно, був у батьковім плащі-невидимці...