Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Ні, - відповів Рон. - Але глянь, яка там картка, мені бракує Аґриппи.
- Що?
- Ой, звичайно, ти ж не знаєш! У шоколадних жабках є картки, - ну, щоб збирати, - із зображеннями відомих чарівниць і чаклунів. Я вже назбирав майже п'ятсот, але досі не маю Аґриппи і Птолемея.
Гаррі розгорнув одну шоколадну жабку й дістав звідти картку. На ній було обличчя чоловіка в серпастих окулярах, з довгим кривим носом, хвилястим срібним волоссям, бородою та вусами. Під портретом стояв напис: «Албус Дамблдор».
- Тож оце Дамблдор! - скрикнув Гаррі.
- Тільки не кажи, що ти ніколи не чув про Дамблдора! - засміявся Рон. - Можна мені взяти жабку? Раптом там є Аґриппа... Дякую.
Гаррі перевернув картку і прочитав:
Гаррі знову перевернув картку й ошелешено побачив, що обличчя Дамблдора вже немає.
- Він щез!
- А ти гадав, він тут цілий день сидітиме? - здивувався Рон. - Ще повернеться!.. Ні, знову Морґана, а я вже маю аж шість таких. Хочеш собі? Можна почати колекцію.
Рон глянув на купку ще не розгорнутих шоколадних жабок.
- Пригощайся, - заохотив його Гаррі. - Слухай, але ж у маґлівському світі люди лишаються на фотках.
- Справді? Що, взагалі не рухаються? - Рон був приголомшений. - Дива!
Гаррі побачив, як Дамблдор з легенькою усмішкою нишком повернувся на фото. Рон так захоплено ласував жабками, що майже не зважав на картки з відомими чарівницями й чаклунами, зате Гаррі не спускав з них очей. Невдовзі він уже мав не тільки Дамблдора й Морґану, а й Генґіста Вудкрофтського, Альберика Ґраньона, Цирцею, Парацельса й Мерліна. Зрештою він відвернувся від друїдської Кліодни, що чухала собі ніс, і відкрив пакетик горошку на кожен смак «Берті Бот».
- Будь обережний з ним, - застеріг Рон. - «На кожен смак» означає, що його смак може бути яким завгодно. Тобто якісь горошинки будуть цілком звичайні - шоколадні, м'ятні чи мармеладні, - зате можуть трапитися такі, що смакуватимуть як шпинат, печінка чи фляки. Джорджеві здається, ніби одного разу йому потрапила горошинка зі смаком шмарків.
Рон узяв зелену горошинку, пильно на неї подивився і надкусив з одного боку.
- Бе-е-е! Бачиш? Капуста!
Вони добре розважилися, ласуючи горошком на кожен смак. Гаррі натрапив на грінки, кокосовий горіх, варену квасолю, полуницю, карі, траву, каву, сардину й навіть відважився надгризти краєчок дивної сірої горошинки, якої б ніколи не торкнувся Рон і яка виявилася перцем.
Краєвид за вікном ставав щораз дикішим. Зникли охайні лани й луки і натомість з'явилися ліси, звивисті річки й темно-зелені пагорби.
Хтось постукав, і до купе увійшов заплаканий кругловидий хлопець, якого Гаррі бачив на платформі номер дев'ять і три чверті.
- Перепрошую, - вибачився він, - ви не бачили мою жабку?
Коли вони заперечно похитали головами, він захлипав:
- Я загубив її! Вона завжди тікає від мене!
- Ще знайдеться, - заспокоїв Гаррі.
- Може. Гаразд, якщо десь побачите... - простогнав бідолаха й пішов далі.
- Не знаю, навіщо так перейматися, - здивувався Рон. - Якби я мав жабу, то загубив би її якнайшвидше. Хоча я маю Скеберса, тож краще помовчу.
Пацюк і далі дрімав у Рона на колінах.
- Що живий, що здохлий - однаково! - роздратовано поскаржився Рон. - Вчора я спробував трохи його прикрасити і зробити жовтим, але замовляння не подіяло. Ось зараз покажу, дивись...
Понишпоривши у своїй валізі, він дістав пошарпану чарівну паличку. Подекуди вона була пощерблена, а з одного краю виблискувало щось біле.
- Уже вилазить єдинорогова волосина. Гаразд!..