Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

- Е-е... - почав Гаррі, - темна постать... гм...

- Що вона тобі нагадує? - прошепотіла професорка Трелоні. - Ну ж, подумай...

Гаррі згадав про Бакбика.

- Гіпогрифа, - рішуче мовив він.

- Справді! - ледь чутно видихнула професорка Трелоні, завзято щось записуючи на пергаменті, що лежав у неї на колінах. - Мій хлопчику, ти бачиш, мабуть, завершення розгляду Міністерством магії справи бідолашного Геґріда! Придивися уважніше... тобі не здається, що гіпогриф... без голови?

- Ні, - не вагаючись, відповів Гаррі.

- Ти впевнений? - наполягала професорка Трелоні. - Ти справді впевнений, мій любий? Ти не бачиш, як він, можливо, корчиться на землі, а якась невиразна постать здіймає над ним сокиру?

- Ні! - заперечив Гаррі. Його почало нудити.

- Немає крові? Або заплаканого Геґріда?

- Ні! - знову заперечив Гаррі, прагнучи якнайскоріше покинути цю задушливу кімнату. - 3 ним усе гаразд... він відлітає...

Професорка Трелоні зітхнула.

- Ну, любий мій, на цьому закінчимо... я трохи розчарована... але впевнена, що ти старався.

Гаррі з полегшенням підвівся, взяв портфель і повернувся, щоб іти, але тут за його спиною пролунав гучний низький голос.

- Це станеться сьогодні.

Гаррі озирнувся. Професорка Трелоні з напівроз-зявленим ротом заціпеніла у своєму кріслі. Її очі дивилися кудись повз нього.

- П-перепрошую? - здивувався Гаррі.

Але професорка Трелоні його не чула. Вона закотила очі, і Гаррі з жахом подумав, що в неї починається якийсь припадок. Він завагався, чи не побігти до шкільної лікарні... але тут професорка Трелоні знову заговорила тим самим низьким голосом:

- Темний Лорд лежить самотній і покинутий прихильниками. Його слуга дванадцять років скнів у в'язниці. Сьогодні близько півночі він визволиться, щоб возз'єднатися зі своїм Паном. Темний Лорд за допомогою слуги відродиться знову - ще величніший і жахливіший. Сьогодні... близько півночі... слуга... вийде... щоб приєднатися... до свого... Пана...

Голова професорки впала на груди. Трелоні захрипіла. Тоді зненацька стрепенулася.

- Ой, я страшенно перепрошую, мій любий, - оспало мовила вона. - Ця спека, розумієш... я на мить задрімала...

Гаррі стояв, не зводячи з неї очей.

- Щось не так, мій любий?

- Ви... ви щойно сказали, що... Темний Лорд відродиться знову... що його слуга повертається до нього...

Професорка Трелоні була приголомшена.

- Темний Лорд? Той-Кого-Не-Можна-Називати? Мій любий хлопчику, з цим не жартують... Відродиться?.. Отакої...

- Але ж ви щойно це сказали! Сказали, що Темний Лорд...

- Мені здається, ти теж трохи задрімав, любий! - урвала його професорка Трелоні. - Я б ніколи не дозволила собі пророкувати такі нісенітниці!

Спускаючись драбиною і гвинтовими сходами, Гаррі не міг позбутися однієї думки... невже він щойно почув справжнє пророцтво? Чи Трелоні просто вирішила ефектно завершити іспит?

За пару хвилин він уже минав тролів-вартових біля входу до ґрифіндорської вежі, а слова професорки Трелоні й далі відлунювали йому в голові. Повз нього пробігали учні. Вони сміялися й жартували в передчутті омріяної свободи. Коли він проліз крізь отвір за портретом, уся вітальня була майже порожня. У кутку сиділи Рон і Герміона.

- Професорка Трелоні, - задихано мовив Гаррі, - щойно мені сказала...