Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Змінять! - люто заперечив Рон. - Тепер ти не будеш займатися усім цим сама. Я тобі допоможу, Герміоно.
- Ой, Роне!
Герміона кинулася йому на шию і розридалася. Сконфужений Рон незграбно гладив її по голові. Нарешті Герміона його відпустила.
- Рон, мені дуже... дуже прикро за Скеберса... - ридала вона.
- Та... нічого... він був старий, - заспокоював її Рон, щасливий, що вона випустила його з обіймів. - З нього й так не було вже великої користі. Хтозна, а раптом мама з татом тепер куплять мені сову.
*
Через заходи безпеки, що їх запровадили після другого вторгнення Блека, Гаррі, Рон і Герміона вже не могли відвідувати вечорами Геґріда. Тепер єдиною нагодою порозмовляти з ним були уроки догляду за магічними істотами.
Було видно, що суворий вирок Геґріда приголомшив.
- Це всьо моя вина. Мене гейби заціпило. Вони там повсідалися в чорних мантіях, а я всьо наплутав... Усі ті цифри, що ти мені записала, Герміонко, вилетіли з голови. А далі встав Луціус Мелфой та й почав забивати їм баки, і Комітет зробив так, як він їм сказав...
- Ми подамо апеляцію! - рішуче мовив Рон. - Не здавайся, ми вже цим займаємося!
Разом з іншими учнями вони поверталися до замку. Попереду йшов Мелфой з незмінними Кребом та Ґойлом. Він постійно озирався і глузливо реготав.
- Нічого не вийде, Роне, - засмучено сказав Геґрід біля замкових сходів. - Увесь Комітет у кишені Луціуса Мелфоя. Я тілько си постараю, щоб останні Вікові дні були найфайніші в його житті. То мій борг перед ним...
Геґрід повернувся і поспіхом пішов до своєї хатини, затуливши обличчя хустинкою-як-скатертинкою.
Мелфой зі свитою стояв біля головних дверей замку
- Дивіться, реве як бугай! Ви бачили когось нікчемнішого? - глузував Мелфой. - І він ще хоче, тіпа, бути вчителем!
Гаррі з Роном кинулися до Мелфоя, але їх випередила Герміона - ЛЯСЬ!.. Вона заліпила Мелфоєві такого дзвінкого ляпаса, що Мелфой аж захитався. Гаррі, Рон, Креб і Ґойл остовпіли, а Герміона замахнулася знову.
- Не смій так казати про Геґріда, ти, смердючий вилупку...
- Герміоно! - Рон намагався схопити її за руку.
- Відійди, Роне! - вихопила чарівну паличку Герміона.
Мелфой позадкував. Заціпенілі Креб і Ґойл чекали вказівок.
- Ходімо, - буркнув Мелфой, і вся трійця зникла в переході, що вів до підвалів.
- Герміоно!.. - не знаходив слів приголомшено-захоплений Рон.
- Гаррі, ти мусиш обіграти його в фінальному матчі! - відчайдушно вигукнула Герміона. - Просто мусиш! Я не переживу слизеринської перемоги!
- Уже почалися замовляння, - нагадав їм Рон, що й далі вражено зиркав на Герміону. - Побігли.
Вони поспіхом піднялися мармуровими сходами до класу професора Флитвіка.
- Запізнюєтеся, хлоп'ята! - дорікнув Флитвік. - Швиденько заходьте і виймайте чарівні палички. Сьогодні експериментуємо з підбадьорливими чарами. Уже всі розбилися на пари...
Гаррі й Рон поспішили до задньої парти й відкрили свої портфелі. Рон озирнувся.
- А де ділася Герміона?
Гаррі теж озирнувся. Герміони в класі не було, але коли він відчиняв двері, вона стояла поруч.
- Дивно, - глянув на Рона Гаррі. - Може... може забігла в туалет?