Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Може, досить її діставати? - тихо запитав Гаррі.
- Ні, - категорично заперечив Рон. - Якби вона хоч вибачилась... Але ж Герміона ніколи не визнає своєї вини. Вона й далі вдає, ніби Скеберс просто пішов погуляти.
Ґрифіндорське святкування завершилося лише тоді, коли о першій ночі там з'явилася професорка Макґонеґел. У картатому халаті й сіточці для волосся, вона звеліла всім негайно лягати спати. Дорогою до спальні Гаррі з Роном не переставали обговорювати матч. Нарешті виснажений Гаррі ліг на своє ліжко, опустив запони, щоб заховатися від місячного світла, і майже відразу заснув...
Йому наснився дуже химерний сон. З «Вогнеблискавкою» на плечі він ішов лісом услід за чимось сріблясто-білим. Воно звивалося поміж дерев, і Гаррі тільки іноді помічав його відблиски серед листя. Він захотів його впіймати і наддав ходи, але воно також почало рухатися швидше. Гаррі побіг і почув, як попереду часто затупотіли копита. Ось він уже мчав з усієї сили, але тупіт копит пришвидшився теж. Тут він вискочив на якусь галявину і...
- О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-ой! Ні-і-і-і-і-і-і-і-і-і!
Гаррі прокинувся зненацька, мовби хтось дав йому ляпаса. Розгубившись у суцільній пітьмі, він намацав запону, а тоді почув довкола себе якусь метушню.
- Що сталося? - з протилежного кінця кімнати Долинув голос Шеймуса Фініґана.
Гаррі здалося, що грюкнули двері спальні. Він нарешті спромігся розсунути запону, і тієї ж миті Дін Томас засвітив ліхтарик.
Рон з нажаханим обличчям сидів на ліжку, а його запона з одного боку була роздерта.
- Блек! Сіріус Блек! З ножем!
- Що?!
- Тут! Щойно! Порізав запону! Розбудив мене!
- Роне, може, тобі наснилося? - засумнівався Дін.
- Гляньте на запону! Я ж кажу, що він був тут!
Усі зірвалися з ліжок. Гаррі першим підбіг до дверей, і вони помчали сходами донизу. Позаду відчинялися двері й лунали заспані голоси.
- Хто кричав?
- Що тут діється?
Порожня вітальня, яку освітлював дотліваючий камін, була захаращена залишками святкування.
- Рон, ти впевнений, що тобі не наснилося?
- Кажу ж тобі: я його бачив!
- Що тут за галас?
- Професорка Макґонеґел звеліла всім спати!
Сходами зійшло кілька дівчат, позіхаючи й запинаючи халати. Посходилися також і хлопці.
- Чудово, ми що, продовжуємо? - зрадів Фред.
- Усім негайно нагору! - скомандував Персі, що поспіхом забіг до вітальні, пришпилюючи до піжами значок шкільного старости.
- Персі... Сіріус Блек! - ледь чутно вимовив Рон. - У нашій спальні! З ножем! Розбудив мене!
У вітальні запала тиша.
- Дурниці! - приголомшено гиркнув Персі. - Ти переїв, Роне... а тепер бачиш кошмари...
- Кажу ж тобі...
Знову з'явилася професорка Макґонеґел. Вона грюкнула портретом і люто роззирнулася довкола.