Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Не може бути!!! - аж захрип він з подиву.
Це була «Вогнеблискавка», та сама омріяна «Вогнеблискавка», милуватися якою Гаррі ходив щодня, коли мешкав на алеї Діаґон. Він узяв мітлу в руки. Відчув, як вібрує держак, і відпустив його. Мітла повисла в повітрі якраз на такій висоті, щоб зручно було сідати. На кінці держака золотів реєстраційний номер, а березові прутики були гладесенькі і обтічні.
- Хто її тобі прислав?
- Глянь, може, там є картка, - попросив Гаррі.
Рон роздер обгортку.
- Нема. Господи, і хто це вгатив у тебе стільки грошей?
- Ну-у... - сказав ошелешений Гаррі, - б'юся об заклад, що не Дурслі.
- А може, Дамблдор? - припустив Рон, що очманіло крутився довкола «Вогнеблискавки». - Колись він отак без підпису прислав тобі плащ-невидимку...
- Але то був батьків плащ, - засумнівався Гаррі. - Дамблдор просто мені його передав. Він не став би витрачати на мене сотні ґалеонів. Він не може дарувати учням такі шикарні речі...
- Тому він і приховав, що це від нього! - доводив своє Рон. - Щоб, бува, якийсь придурок типу Мелфоя не звинуватив директора, що він має своїх улюбленців. О-о, Гаррі... - розреготався раптом Рон, - уявляєш, коли Мелфой побачить тебе на цьому! Та він вкаляється від заздрості! Це ж мітла міжнародного рівня!
- Я просто не вірю, - шепотів Гаррі, проводячи рукою по «Вогнеблискавці». - Хто...?
Рон так реготав, уявляючи Мелфоя, що аж упав на Гарріне ліжко.
- А я знаю хто! - озвався Рон, стримуючи сміх. - Це міг зробити Люпин!
- Що? - зареготав у відповідь Гаррі. - Люпин? Якби він мав стільки грошей, то купив би собі для початку нову мантію.
- Це так, але він тебе любить, - не поступався Рон. - Його тут не було, коли розбився твій «Німбус», але він, мабуть, про це почув і купив тобі на Діаґоні «Вогнеблискавку»...
- Як це його тут не було? - здивувався Гаррі. - У день матчу він хворів.
- Так, але в шкільній лікарні його не було, - пояснив Рон. - Я тоді там чистив нічні горщики. Пам'ятаєш Снейпове покарання?
Гаррі насупився.
- Не уявляю... Люпинові така мітла не по кишені.
- Чого це ви тут регочете?
На порозі стояла одягнена в халат Герміона з роздратованим Криволапиком на руках. На котячій шиї висів разочок блискіток.
- Не пускай його сюди! - Рон поспіхом хапнув з ліжка Скеберса і запхав його в кишеню своєї піжами. Та Герміона його не слухала. Вона кинула Криволапика на порожнє Шеймусове ліжко і з роззявленим ротом втупилася у «Вогнеблискавку».
- Ой, Гаррі! Хто ж тобі це прислав?
- Якби ж я знав, - відповів Гаррі. - Там не було ні вітальної картки, ні чогось іншого.
На його превеликий подив, Герміона спохмурніла й закусила губу.
- Що з тобою? - здивувався Рон.
- Не знаю, - повільно мовила Герміона, - але все це трошки дивно. Це ж, здається, досить добра мітла, правда?
- Та це ж найкласніша модель! - обурено пояснив Рон.
- Отже, вона дуже дорога...
- Дорожча за всі слизеринські мітли разом узяті!