Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

- Цілісіньку гору! - додав Рон. Їм з Герміоною було так прикро, що вони навіть забули про свою сварку.

- Та добре, все нормально, - невимушено кинув Гаррі. - Побачимося на бенкеті. Щасливо!

Він відпровадив їх до вестибюлю, де у дверях стояв сторож Філч, звіряючи імена учнів з довжелезним списком. Він підозріло вдивлявся в кожне обличчя, щоб ніхто не прослизнув без дозволу.

- Що, Поттер, забарикадуєшся в замку? - крикнув Мелфой, що стояв у черзі з Кребом і Ґойлом. - Злякався дементорів?

Гаррі змовчав і самотньо поплентався мармуровими сходами через порожні коридори до ґрифіндорської вежі.

- Пароль? - стрепенулася з дрімоти Гладка Пані.

- Фортуна Мажор, - мляво озвався Гаррі.

Портрет відхилився. У вітальні було повно першо- і другокласників, а також кілька старших учнів, які походами в Гоґсмід уже давно переситились.

- Гаррі! Гаррі! Привіт, Гаррі!

То був другокласник Колін Кріві. Він благоговів перед Гаррі і ніколи не втрачав нагоди перекинутися з ним бодай словом.

- Гаррі, ти не їдеш у Гоґсмід? А чому? Слухай... - Колін щасливо озирнувся на своїх товаришів, - Гаррі, якщо хочеш, можеш посидіти з нами!

- Е-е... ні, Коліне, дякую. - Гаррі аж ніяк не мав настрою сидіти серед юрби учнів, які пожадливо витріщатимуться на його шрам. - Мені треба в бібліотеку, маю там одну справу.

Тепер він не мав іншого вибору, як розвернутися і знову полізти крізь отвір у портреті.

- І чого було мене будити? - сварливо буркнула Гладка Пані.

Гаррі понуро поплівся до бібліотеки, але напівдорозі роздумав - йому не хотілося працювати. Він повернувся й мало не наскочив на Філча, котрий щойно випустив у Гоґсмід останнього учня.

- Що ти тут робиш? - підозріло гаркнув Філч.

- Нічого, - чесно відповів Гаррі.

- Нічого! - бризнув слиною Філч, а його щоки затіпалися. - Так я тобі й повірив! Чого ти не поїхав У Гоґсмід купувати смердюляники, ригалики і хробаків-свистунців, а тиняєшся тут?!

Гаррі знизав плечима.

- Негайно вертайся до вітальні! - гримнув Філч і не спускав з Гаррі очей, аж поки той зник за рогом.

Та Гаррі не повернувся до вітальні. Він вирішив піти в соварню і провідати Гедвіґу.

Але в одному з коридорів його хтось покликав.

Гаррі озирнувся і побачив професора Люпина, що визирав з дверей свого кабінету.

- Що ти тут робиш? - запитав Люпин зовсім іншим тоном, ніж Філч. - А Рон з Герміоною де?

- У Гоґсміді, - якомога недбаліше відповів Гаррі.

- А-а, - сказав Люпин. Якусь мить він дивився на Гаррі. - Може, зайдеш? Мені щойно привезли ґринділа для наступного уроку.

- Кого-кого?

Гаррі зайшов у Люпинів кабінет. В кутку стояв величезний акваріум. Миршава зелена істота з гостренькими ріжками притислася писком до скла, кривлялася, і згинала довгі, кістляві пальці.

- Водяник, - пояснив Люпин, задумливо розглядаючи ґринділа. - 3 ним не повинно бути проблем. Не те, що з капами. Треба лише розірвати його хватку. Ти помітив, які в нього пальці? Довжелезні, міцні, але дуже крихкі.

Ґринділ вишкірив зелені зуби, а тоді зарився у водорості.