Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Криволапик різко загальмував і запустив під комод передню лапу.
Підбігли Рон і Герміона. Герміона схопила Криволапика за пузо й відтягла його від комода. Рон ліг на живіт і таки примудрився піймати Скеберса за хвіст.
- Глянь на нього! - розлючено крикнув він Герміоні, розмахуючи перед нею Скеберсом. - Шкіра й кості! Не підпускай до нього свого котяру!
- Криволапик не знає, що це погано! - тремтячим голосом озвалася Герміона. - Усі коти ловлять мишей!
- Цей котяра якийсь дуже химерний! - насупився Рон, запихаючи ошалілого Скеберса в кишеню. - Він почув, як я сказав, що Скеберс у портфелі!
- Що за дурниці! - огризнулася Герміона. - Криволапик його занюхав, Роне! Бо як інакше...
- Ця тварюка має зуб на Скеберса! - бідкався Рон, не зважаючи на те, що всі довкола почали вже хихотіти. - А Скеберс живе тут віддавна, і він хворий!
Рон рішуче вийшов і подався сходами до спальні.
*
Увесь наступний день Рон не переставав ображатися на Герміону. Він майже не розмовляв з нею на гербалогії, хоч вони усі втрьох поралися біля одної й тієї самої стручкової порхавки.
- Як там Скеберс? - нерішуче запитала Герміона, зірвавши товстий рожевий стручок і вилущуючи горошини в дерев'яне цеберко.
- Забився під ліжко і тремтить, - сердито озвався Рон. Він не влучив у цеберко і розсипав горошини по підлозі оранжереї.
- Акуратніше, Візлі, акуратніше! - крикнула професорка Спраут, а горошинки на їхніх очах почали раптом розцвітати.
Далі була трансфігурація. Гаррі, що вирішив після уроку запитати в професорки Макґонеґел про Гоґсмід, став у самому хвості черги перед класом, роздумуючи, як аргументувати своє прохання. Та його увагу відвернуло якесь заворушення перед дверима.
Лаванда Браун, здається, плакала. Парваті її обняла й пояснювала щось Шеймусові Фініґану і Дінові Томасу, що мали напрочуд серйозний вигляд.
- Що сталося, Лавандо? - стурбовано запитала Герміона, коли вони разом з Роном і Гаррі підійшли ближче.
- Вона зранку отримала з дому листа, - прошепотіла Парваті. - Лисиця загризла її кролика Бінкі.
- Ох, бідна Лаванда, - зітхнула Герміона.
- Але як я могла забути?! - трагічно промовила Лаванда. - Знаєте, який сьогодні день?
- Е-е...
- Шістнадцяте жовтня! «Те, чого ти так боїшся, станеться в п'ятницю, шістнадцятого жовтня!» Пам'ятаєте? Вона казала правду, так воно й сталося!
Усі оточили Лаванду. Фініґан скрушно похитував головою. Герміона завагалася, а тоді спитала:
- Ти боялася, що твого Бінкі загризе саме лисиця?
- Ну-у не обов'язково лисиця, - відповіла Лаванда, піднявши на Герміону заплакані очі, - але я завжди боялася, що він помре.
- О, - вимовила Герміона. Вона знову помовчала, а тоді поцікавилася:
- А Бінкі був старий?
- Н-ні! - заридала Лаванда. - 3-зовсім маленький!
Парваті ще міцніше обняла приятельку.
- Чому ж ти тоді боялася, що він помре? - допитувалася Герміона.
Парваті кинула на неї лютий погляд.