Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Шафа знову затремтіла, хоч і не так сильно, як Невіл, що ступив уперед з таким виглядом, ніби йшов на шибеницю.
- Так, Невіле, - сказав професор Люпин. - Насамперед головне: чого ти боїшся найбільше в світі?
Невілові вуста заворушилися, але не пролунало ані звуку.
- Вибач, Невіле, не зрозумів, - підбадьорив його професор Люпин.
Невіл благально озирнувся і ледь чутно прошепотів:
- П-професора Снейпа.
Майже всі зареготали. Навіть Невіл вибачливо усміхнувся. А от професор Люпин замислився.
- Професора Снейпа... гм... Невіле, здається, ти живеш з бабусею?
- Т-т... так... - захвилювався Невіл. - Але... я не хочу, щоб ховчик перетворився на бабусю.
- Ні-ні, ти мене не зрозумів, - усміхнувся професор Люпин. - Прошу нам сказати, як зазвичай одягається твоя бабуся?
Невіл здивувався, але відповів:
- Ну-у... вона завжди носить один і той самий капелюшок. Такий високий, з плюшевим яструбом на вершку. Тоді... довгу сукню... зеленого кольору... іноді лисяче хутро...
- А яку торбинку? - запитав професор.
- Велику червону, - відповів Невіл.
- Гаразд, - мовив професор Люпин. - А ти добре пам'ятаєш той одяг, Невіле? Можеш чітко його уявити?
- Так... - нерішуче мовив Невіл, не знаючи, чого чекати далі.
- Ховчик вирветься з шафи, побачить тебе, Невіле, і перетвориться на професора Снейпа, - сказав Люпин. - Тоді ти спрямуєш на нього чарівну паличку... ось так... вигукнеш «Рідікулюс!» і уявиш собі бабусин одяг. Якщо все вдасться, професор Снейп-ховчик з'явиться перед нами в капелюшку з яструбом, у зеленій сукні і з великою червоною торбиною в руках.
Усі зареготали. Шафа шалено захиталася.
- Якщо у Невіла все вийде, ховчик почне лякати всіх по черзі, - додав професор Люпин. - Постарайтеся згадати, чого ви боїтеся найдужче, і спробуйте страховисько перетворити на посміховисько.
Усі в кімнаті затихли. Гаррі замислився... Чого він боявся найбільше в світі?
Спочатку подумав про Лорда Волдеморта - Волдеморта, що відновив колишню могутність. Але не встиг розпочати уявну контратаку на Волдеморта-ховчика, як перед ним зринув жахливий образ...
Лискуча, напівзогнила рука, що по-зміїному ховається під чорним плащем... хрипке протяжне дихання з невидимого рота... пронизливий холод, що накриває з головою...
Гаррі здригнувся і глянув, чи ніхто цього не помітив. Майже всі стояли з заплющеними очима. Рон бурмотів: «Забери лапи». «Він, звичайно, думає про павуків», - здогадався Гаррі. Рон боявся їх до смерті.
- Усі готові? - запитав професор Люпин.
Гаррі раптом відчув страх. Він ще не був готовий. Що придумати проти дементора?.. Але не хотів затримувати інших, бо всі вже кивали головами і закочували рукави мантій.
- Невіле, ми всі відійдемо назад, - сказав професор Люпин. - Щоб ти мав вільне місце, гаразд? Потім я покличу наступного учня... Усі відійдіть, не заважайте Невілові...
Учні відступили до стіни. Невіл залишився перед шафою сам-один. Він був блідий і переляканий, але теж закотив рукави мантії і наставив чарівну паличку.
- На рахунок «три», Невіле, - сказав професор Люпин і скерував свою паличку на ручку шафи. - Раз... два... три!
Струмінь іскор вирвався з кінця чарівної палички професора Люпина і влучив у ручку. Шафа розчахнулася, і з неї, люто втупившись у Невіла, ступив гачконосий і зловісний професор Снейп.
Невіл відступив, але не опускав палички, лишень беззвучно ворушив губами. Снейп насувався на нього, нишпорячи у своїй мантії.