Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Після вечері вони подалися до своєї вітальні готувати домашнє завдання для професорки Макґонеґел. Але робота не йшла: вони ніяк не могли зосередитися і весь час визирали з вікна.
- У Геґріда засвітилося, - раптом сказав Гаррі.
Рон глянув на годинника.
- Якщо бігом, то ще можемо з ним побачитись, ще не дуже пізно...
- Навіть не знаю, - нерішуче мовила Герміона і зиркнула на Гаррі.
- Мені ніхто не забороняв ходити територією школи, - наголосив він. - Адже Сіріус Блек не проникне сюди повз тих дементорів, правда?
Отож вони відклали підручники й вилізли крізь отвір за портретом. На щастя, дорогою їм ніхто не зустрівся: вони не були певні, що можуть виходити із замку.
Волога травичка здавалася в сутінках майже чорною. Підійшовши до Геґрідової хижі, постукали.
- Заходьте, - почувся хрипкий голос.
Геґрід сидів у самій сорочці за обдертим дерев'яним столом. Іклань стояв поряд, поклавши голову йому на коліна. Вони з першого погляду збагнули, що Геґрід був зовсім п'яний. Перед ним стояв олов'яний кухоль завбільшки з відро, і він ніяк не міг утямити, хто це до нього прийшов.
- Гадаю, то рекорд, - нерозбірливо пробурмотів він, коли нарешті їх розпізнав. - Я си не пригадую вчителя, що викладав би лиш один день.
- Тебе ж іще не звільнили! - вигукнула Герміона.
- Ще ні, - приречено простогнав Геґрід, добряче відсьорбнувши з кухля. - Але се тілько питання часу... Тілько Мелфой оклигає і всьо...
- А як він там? - запитав Рон, коли вони всі посідали. - Нічого серйозного, правда?
- Мадам Помфрі зробила всьо якнайкраще, - язик у Геґріда заплітався. - Але він си скаржить на нестерпний біль... весь у бинтах... стогне...
- Він придурюється, - миттю озвався Гаррі. - Мадам Помфрі вилікує все, що завгодно. Торік вона відростила половину моїх кісток. Просто Мелфой використовує ситуацію.
- Вони вже сповістили Раді опікунів школи, - зітхнув нещасний Геґрід. - Вони вважають, що я мав зачинати з легшого. Треба було відкласти гіпогрифів на пізніше... дати вам флоберв'яків чи ще щось... але я хотів, як краще... це ж перший урок!.. я сам винен...
- Ні, винен Мелфой! - вигукнула Герміона.
- Ми свідки, - докинув Гаррі. - Ти ж казав, якщо гіпогрифа образити, він нападе. Мелфой сам винен, що тебе не слухав. Ми розкажемо Дамблдорові, як усе було насправді.
- Авжеж, - додав Рон, - ми тебе захистимо, не журися.
Зі зморшкуватих кутиків Геґрідових чорних, мов жуки, очей викотилися сльози. Він притулив до себе Гаррі й Рона і так їх стиснув, що аж затріщали кості.
- Мені здається, Геґріде, ти забагато випив, - рішуче сказала Герміона. Вона забрала зі столу кухоль і вийшла надвір, щоб усе вилити.
- Свята правда! - погодився Геґрід і відпустив з обіймів Гаррі й Рона, котрі, похитуючись, стали потирати ребра. Геґрід важко підвівся зі стільця і непевним кроком вийшов услід за Герміоною. Щось гучно шубовснуло у воду.
- Що він там робить? - стурбовано запитав Гаррі Герміону, що саме повернулася з порожнім кухлем.
- Запхав голову в діжку з водою, - пояснила вона.
Увійшов Геґрід, з його волосся й бороди капотіла вода.
- Уже легше, - він протер очі і потрусив головою, наче пес, забризкавши їх усіх. - Дуже файно, що ви до мене зайшли, я й справді...
Геґрід раптом затнувся і глянув на Гаррі, мовби щойно його побачив.
- А ЩО ЦЕ ТИ ТУТ РОБИШ, ГА? - він заревів так несподівано, що всі аж підскочили. - ГАРРІ, ТОБІ Ж НЕ МОЖНА ТУТ ГУЛЯТИ, КОЛИ СТЕМНІЄ! А ВИ?! ЯК ВИ ПОСМІЛИ ЙОГО ПУСТИТИ?! - Геґрід ступив до Гаррі, схопив його за руку і потяг до дверей.
- Пішли! - сказав він сердито. - Зараз я тебе відведу... І більше ніколи не приходи сюди... вечорами. Я цього не вартий!..