Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Професорка Трелоні сказала, що в тебе слабенька аура! Ти просто не можеш стерпіти, коли раптом виявляєшся повним профаном!
Рон зачепив болючу струну. Герміона жбурнула на стіл підручник, аж м'ясо й морква порозліталися з тарілок.
- Якщо задля оцінки з віщування треба вдавати, що бачиш у чаїнках ознаки смерті, то я краще туди не ходитиму! Ворожіння - це просто пшик порівняно з числомагією!
Герміона схопила портфель і гордо пішла геть.
Рон наморщив чоло.
- Що вона верзе? Вона ж на числомагії ще не була!
*
Приємно було по обіді вийти із замку. Після вчорашнього дощу небо було чисте й блідо-сіре, а волога травичка пружинила під ногами. Друзі прямували на свій перший урок з догляду за магічними істотами.
Рон і Герміона не розмовляли одне з одним. Гаррі мовчки крокував поруч. Похилою галявинкою вони наближалися до Геґрідової хатини на узліссі Забороненого лісу. Попереду замріли три до болю знайомі постаті, і Гаррі збагнув, що цей урок вони проведуть разом зі слизеринцями. Мелфой жваво про щось розповідав, а Креб з Ґойлом погигикували. Гаррі не мав сумніву щодо теми їхньої розмови.
Геґрід чекав учнів біля дверей своєї хижі. Він нетерпляче завмер у своєму плащі з кротячого хутра, а до ніг йому тулився пес Іклань.
- Рухайтеси! Рухайтеси! - підганяв він учнів. - Я маю для вас правдиву втіху! Буде файний урок! Усі вже тут? Тоді за мною!
На якусь мить Гаррі насторожено подумав, що Геґрід веде їх у Заборонений ліс. Гаррі на все життя вистачить тих жахіть, які там з ним сталися. Але Геґрід проминув дерева і за кілька хвилин вивів їх на якесь пасовисько. Там нікого не було.
- Прошу всіх стати довкола огорожі! - гукнув він. - Отак... аби всі всьо бачили. А тепер прошу розгорнути свої книжки...
- Книжки?! Це, тіпа, як? - пролунав холодно-лінивий голос Драко Мелфоя.
- Га? - перепитав Геґрід.
- Як ми маємо їх розгортати? - повторив Мелфой. Він витягнув свій примірник «Жахливої книги жахіть», міцно перев'язаний довгою мотузкою. Решта учнів теж повитягали книжки. Дехто, як і Гаррі, перетягли їх пасками, а інші запхали книжки в надійні торби або затисли їх величезними скріпками.
- Невже... невже ніхто з вас не може відкрити свою книгу? - зажурився Геґрід.
Учні похитали головами.
- Треба було їх погладити, - сказав Геґрід таким тоном, ніби це було цілком очевидно. - Дивіться...
Він узяв Герміонину книжку і здер з неї чароскоч. Книжка намірилася його вкусити, але Геґрід провів по корінцю своїм велетенським пальцем, і книжка, затремтівши, розгорнулася й завмерла на його долоні.
- Ох! Які ми всі були тупі! - почав глузувати Мелфой. - Карочє, їх треба було погладити! І як це ми не додумалися!
- А я... я си гадав, що вони такі кумедні, - невпевнено проказав Геґрід до Герміони.
- Ну так, неймовірно кумедні, блін! - кривлявся Мелфой. - Дуже дотепно - дати нам книжки, що намагаються відгризти руки!
- Заткнися, Мелфою, - тихенько сказав Гаррі.
Геґрід здавався дуже засмученим, а Гаррі хотів, щоб його перший урок пройшов успішно.
- Ну, файно, - розгублено проказав Геґрід, - отож... отож ви маєте свої книжки і... і... тепер вам потрібні магічні істоти. Так... То я піду по них. Зачекайте хвильку..
Він попрошкував до Забороненого лісу і зник з очей.
- Боже мій, на які пси тут усе зійшло! - вголос обурився Мелфой. - Цей телепень буде нас учити! Та мій старий здуріє, коли довідається...
- Мелфою, заткнися, - повторив Гаррі.
- Поттер, обережно! У тебе за спиною демен...