Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Гаррі сів за останню парту, відчуваючи, що опинився мовби під світлом прожекторів. Учні крадькома поглядали на нього, ніби він от-от міг упасти й померти. Гаррі майже не чув, як професорка Макґонеґел розповідала їм про анімагів - чарівників, які вміють обертатися в тварин, і навіть не дивився, коли вона прямо у всіх на очах перетворилася на смугасту кицьку зі схожими на окуляри плямами навколо очей.
- Що з вами сьогодні таке? - здивувалася професорка Макґонеґел, коли з тихеньким ляскотом знову стала сама собою. - Це, звісно, не має значення, але вперше моє перетворення не викликало оплесків.
Усі погляди знову повернулися на Гаррі, але ніхто не вимовив і слова. Герміона підняла руку:
- Пані професорко, у нас щойно був перший урок віщування, ми ворожили на чаїнках і...
- Ага, все ясно! - раптом спохмурніла професорка Макґонеґел. - Можете далі не розповідати, міс Ґрейнджер. Ну, і хто з вас помре цього року?
Увесь клас зиркнув на неї.
- Я, - зрештою озвався Гаррі.
- Зрозуміло! - професорка Макґонеґел пронизала Гаррі своїм поглядом. - Отож до твого відома, Поттере: Сивіла Трелоні щороку, ще з першої появи в школі, пророкує смерть одного учня. Проте ніхто ще не помер. Знайомство з новим класом вона полюбляє починати з пророкування смерті. Я ніколи не кажу поганого про своїх колег, але... - професорка Макґонеґел замовкла, а її ніздрі поблідли. Заспокоївшись, вона повела далі:
- Віщування - дуже неточна галузь магії. Не буду приховувати, що я особисто її ледве терплю. Справжні провидці трапляються вкрай рідко, а професорка Трелоні...
Вона знову вмовкла, а тоді сказала вельми буденним тоном:
- Поттере, у тебе вигляд цілком здоровий. Отож вибач, що я не звільняю тебе від домашніх завдань. Але запевняю: у разі твоєї смерті виконувати їх необов'язково.
Герміона засміялася. Гаррі відчув себе трохи краще. Справді, без темно-червоного світла і дурманного запаху чаїнки не здавалися такими зловісними.
Проте слова професорки переконали не всіх. Рон і далі сидів сам не свій, а Лаванда прошепотіла:
- А як же тоді Невілова чашка?
Коли скінчився урок трансфігурації, вони злилися з юрбою, що бігла на обід до Великої зали.
- Роне, та не журися, - підсунула до нього тареля з тушкованим м'ясом Герміона. - Ти ж чув, що казала професорка Макґонеґел?
Рон наклав на тарілку м'яса, узяв виделку, але їсти не став.
- Гаррі, - мовив він тихим серйозним голосом, - але ж ти ніде не бачив великого чорного пса?
- Бачив, - відповів Гаррі. - Того вечора, коли пішов від Дурслів.
У Рона випала з рук виделка.
- То міг бути просто якийсь бездомний пес, - припустила Герміона.
Рон глянув на неї як на божевільну.
- Герміоно, якщо Гаррі бачив Ґрима, це... це дуже погано, - сказав він. - Мій... мій дядько Біліус його побачив і... через добу помер!
- Співпадіння, - безтурботно пирхнула Герміона, наливаючи собі гарбузового соку.
- Ти не розумієш, що кажеш! - почав сердитися Рон. - Ґрим може налякати до смерті будь-якого чаклуна!
- Саме так, - зверхньо мовила Герміона. - Вони бачать Ґрима і тут-таки вмирають зі страху. Ґрим не провісник, а причина смерті! А Гаррі й досі з нами, бо він не такий дурний, щоб, побачивши пса, подумати: «Мені гаплик!», і померти.
Рон аж рота роззявив, втупившись у Герміону, яка вийняла з портфеля новий підручник з числомагії, розгорнула його і підперла глечиком для соку.
- Як на мене, віщування - надто неточне й суперечливе, - промовила вона, шукаючи потрібну сторінку. - Суцільні вигадки, скажу я вам.
- З Ґримом у чашці все було ясно! - палко заперечив Рон.
- Ти не був такий певний, коли казав Гаррі, що то вівця, - незворушно відрубала Герміона.