Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Цього року я не збираюся терпіти Мелфоя, - сказав він сердито. - Я не жартую. Ще слово про мою родину, і його довбешка... - Він щосили турнув рукою в повітрі.
- Роне, - прошепотіла Герміона, вказуючи на професора Люпина, - обережніше...
Але професор Люпин усе ще спав як убитий.
Дощ не вщухав, а поїзд мчав і мчав на північ. Мерехтлива сіра мряка за вікном поступово темнішала. В коридорах і над багажними полицями спалахнуло світло. Поїзд гуркотів, дощ періщив, вітер завивав, а професор Люпин не прокидався.
- Мабуть, уже під'їжджаємо, - сказав Рон, нахиляючись над професором, щоб зазирнути в темне вікно.
Щойно він це сказав, як поїзд почав гальмувати.
- Класно, - зрадів Рон і, обережно обійшовши професора Люпина, став пильно вдивлятися в темряву. - Я вмираю з голоду, швидше б на бенкет...
- Ми ще не могли приїхати, - глянула на годинник Герміона.
- Чому ж ми тоді зупиняємось?
Поїзд їхав дедалі повільніше. Він уже майже не гуркотів, а вітер з дощем немовби посилилися.
Гаррі, що був найближче до дверей, підвівся і визирнув у коридор. З усіх купе стирчали голови здивованих учнів.
Поїзд різко зупинився. Судячи зі звуків у вагоні, з поличок попадали валізи.
Зненацька згасло світло, і вони занурилися в цілковиту пітьму.
- Що відбувається? - почувся голос Рона.
- Ой! - зойкнула Герміона. - Роне, це моя нога!
Гаррі навпомацки дістався до свого сидіння.
- Думаєш, там щось зламалося?
- Не знаю...
Щось зашурхотіло по склу, і наступної миті Гаррі побачив невиразні обриси Рона, що протирав вікно.
- Там щось рухається, - сказав Рон. - Здається, хтось сідає на поїзд...
Зненацька відчинилися двері, і хтось незграбно перечепився через Гарріну ногу.
- Вибачте! Ви не знаєте, що тут діється?.. Ой! Перепрошую...
- Привіт, Невіле, - Гаррі намацав Невілову мантію і допоміг йому підвестися.
- Гаррі? Це ти? Що сталося?
- Не маю зеленого поняття! Сідай біля нас...
Почулося гучне сичання - Невіл ледь не роздушив Криволапика.
- Піду розвідаю в машиніста, що трапилося, - почувся голос Герміони, яка протислася попри Гаррі. Тут двері знову ковзнули, почувся глухий удар і два голосні зойки.
- Хто це?
- А це хто?
- Джіні?