Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Почувши це ім'я, містер Візлі здригнувся, але знову опанував себе.
- Гаррі, я не сумніваюся, що ти значно відважніший, ніж припускає Фадж, і я дуже радий, що ти не злякався, але...
- Артуре! - гукнула місіс Візлі, яка проводжала всіх у вагони. - Що ти там робиш? Поїзд ось-ось від'їде!
- Уже йдемо, Молі! - гукнув містер Візлі, а сам поспіхом прошепотів до Гаррі:
- Пообіцяй мені...
- ...бути чемним і не виходити з замку? - понуро запитав Гаррі.
- Не зовсім, - сказав містер Візлі серйознішим, ніж будь-коли голосом. - Гаррі, поклянися мені, що не станеш розшукувати Блека.
- Що?! - сторопіло мовив Гаррі.
Пролунав довгий гудок. Кондуктори почали зачиняти двері вагонів.
- Пообіцяй мені, Гаррі, - скоромовкою заговорив містер Візлі, - що б там не сталося...
- Але навіщо я мав би шукати того, хто хоче мене вбити? - нічого не розумів Гаррі.
- Поклянися - що б ти не почув...
- Артуре, швидко! - закричала місіс Візлі.
Поїзд випустив пару і зрушив з місця. Гаррі підбіг до вагона і заскочив у двері, які йому відчинив Рон. А далі вся компанія висунулася з вікон і махала містеру і місіс Візлі, аж доки поїзд завернув за ріг.
- Мені треба з вами поговорити, - прошепотів Гаррі Ронові й Герміоні, коли поїзд почав набирати швидкість.
- Джіні, вийди, - звелів Рон.
- Ох, як чемно, - образилася Джіні і гордовито відійшла.
У пошуках вільного купе Гаррі, Рон та Герміона рушили коридором. Аж наприкінці вагона натрапили на купе, в якому була тільки одна особа - чоловік, що міцно спав біля вікна. Друзі спинилися на порозі. «Гоґвортський експрес» призначався для учнів, тому, окрім відьми, що возила візочок з харчами, інших дорослих вони в ньому досі не зустрічали.
Незнайомець був одягнений у вельми поношену, латану - перелатану мантію. Хворобливий і виснажений з вигляду, він, однак, був ще доволі молодим, хоч у його світло-каштановому волоссі де-не-де вже пробивалася сивина.
- Хто б це міг бути? - прошипів Рон, коли вони зачинили двері і примостилися якомога далі від вікна.
- Професор Р. Дж. Люпин, - прошепотіла у відповідь Герміона.
- Як ти знаєш?
- Написано на його портфелі, - Герміона вказала на поличку над головою чоловіка. Там лежав пошарпаний портфелик, який тримався купи тільки тому, що був старанно обмотаний мотузками. На портфелику напівоблупленими літерами в кутку було виведено: «Професор Р. Дж. Люпин».
- Цікаво, що він викладає? - недовірливо глянув Рон на мертвотно-блідий профіль Люпина.
- Це ж очевидно: є тільки одна вільна посада - захист від темних мистецтв, - прошепотіла Герміона.
Вони мали вже двох учителів захисту від темних мистецтв - щороку нового. Ходили чутки, що ця посада приносить нещастя.
- Ой, не знаю, чи він потягне, - засумнівався Рон. - Схоже, що його можна прикінчити будь-яким закляттям. О, вибач... - повернувся він до Гаррі, - що ти хотів нам сказати?
Гаррі розповів про суперечку між містером і місіс Візлі та про попередження містера Візлі. Рон був приголомшений, а Герміона притисла руки до вуст.
Нарешті вона їх опустила й промовила:
- Отже, Сіріус Блек утік, щоб полювати за тобою! Ой, Гаррі... тобі треба бути дуже-дуже обережним. І не шукати собі нових пригод...