Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Гаррі здалося, що міністр Фадж раптом аж мовби знітився.
- Обставини змінюються, Гаррі... мусимо взяти до уваги... тепер такі настрої... Та й ти ж, мабуть, не хочеш, щоб тебе вигнали?
- Авжеж, ні, - погодився Гаррі.
- Ну, тоді нема про що й балакати, - безтурботно засміявся Фадж. - Ось, бери булочку, а я піду довідаюся, чи має Том для тебе вільну кімнату.
Гаррі здивовано дивився услід Фаджу: відбувалося щось неймовірне. Якщо покарання не буде, то чого Фадж чекав на нього біля «Дірявого Казана»? І взагалі - з якого це дива сам міністр магії опікується неповнолітнім чаклуном?
Фадж повернувся разом з власником готельчика.
- Вільна одинадцята кімната, Гаррі, - сказав Фадж. - Гадаю, там тобі буде дуже зручно. Додам лише одне, і я певен, що ти це зрозумієш: ти не повинен блукати маґлівським Лондоном, гаразд? Тримайся алеї Діаґон. І щодня, тільки-но почне сутеніти, вертайся сюди. Сподіваюся, ти все розумієш. Я попросив Тома, щоб він за тобою пильнував.
- Гаразд, - поволі вимовив Гаррі, - але чому?..
- Не хочемо, щоб ти знову загубився! - щиро засміявся Фадж. - Ні, ні... краще, щоб ми знали, де ти... тобто...
Фадж гучно прокашлявся і взяв смугасту мантію.
- Ну, то я пішов. У мене, знаєш, повно роботи...
- А Блека ще не знайшли? - поцікавився Гаррі.
З Фаджевих пальців вислизнули срібні застібки мантії.
- Про що ти? А-а, ти вже чув... ну, ні... ще ні, але це все питання часу. Вартові Азкабану ще ніколи не зазнавали невдачі... і я ще ніколи не бачив їх такими розлюченими. - Фадж раптом здригнувся: - Ну, до побачення! - Він подав руку.
Потискаючи її, Гаррі зненацька щось згадав.
- Е-е... пане міністре? Чи можу я щось попросити?
- Звичайно, - усміхнувся Фадж.
- Знаєте, гоґвортські третьокласники мають право відвідувати Гоґсмід, але мої тітка й дядько, на жаль, не підписали бланк дозволу. Ви могли б це зробити?
- Ох, - розгубився Фадж, - ні. Ні. Вибач, Гаррі, але оскільки я не твій батько і не опікун...
- Але ж ви міністр магії! І ваш дозвіл...
- Ні, Гаррі, вибач, але правила є правила, - категорично заперечив Фадж. - Навідаєшся в Гоґсмід уже наступного року. На мою думку, буде краще, щоб ти цього зараз не робив... так... Ну, я пішов. Гарного відпочинку, Гаррі.
Усміхнувшись, він ще раз потис йому руку і вийшов.
До Гаррі наблизився усміхнений Том.
- Прошу йти за мною, містере Поттер, - сказав він, - я вже заніс ваші речі нагору..
Вони піднялися дерев'яними сходами, і Том відімкнув двері з мідним номерком «одинадцять».
У кімнаті було зручне на вигляд ліжко, ретельно відполіровані дубові меблі, камін (у ньому привітно потріскував вогонь), а зверху на шафі...
- Гедвіґа! - вигукнув Гаррі.
Біла полярна сова клацнула дзьобом і пурхнула йому на руку.
- Маєте вельми розумну сову, - засміявся Том. - Прилетіла через якихось п'ять хвилин після вас. Містере Поттер, коли буде щось потрібно, відразу кажіть.
Він знову вклонився і вийшов.