Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Осьо сюди, мадам Марш, - весело мовив Стен, а Ерн так різко загальмував, що ліжка за інерцією шугнули на півметра вперед. Мадам Марш затулила рота хустинкою й подріботіла східцями з автобуса. Стен жбурнув навздогін їй валізу і зачинив дверцята. Знову щось гучно гримнуло, і вони помчали далі вузенькою сільською вуличкою. Дерева розбігалися з-під коліс.
Гаррі не заснув би, навіть якби цей автобус так гучно не гримів і не стрибав одразу на сотні миль. У голові роїлися невеселі думки: що на нього чекає, і чи спромоглися Дурслі відтягти від стелі тітоньку Мардж.
Стен розгорнув примірник «Щоденного віщуна» і почав читати, висолопивши язика. Велика фотографія чоловіка з запалим обличчям і довгим скуйовдженим волоссям наче підморгнула Гаррі з першої сторінки.
- О, цей чоловік! - вигукнув Гаррі, забувши на мить про свої клопоти. - Його показували в маґлівських новинах!
Стенлі глянув на першу сторінку й реготнув.
- Сіріус Блек, - кивнув він. - Канєшненько, шо він був у маґлівських новинах. Ти шо, Невіле, з дуба впав?
Зверхньо глянувши на спантеличеного Гаррі, Стен подав йому першу сторінку.
- Читай частіше газеточки, Невіле.
Гаррі підніс газету до свічки й прочитав:
Гаррі глянув у затінені очі Сіріуса Блека - єдині живі цятки на виснаженому обличчі. Він ніколи не зустрічався з упирями, проте бачив їхні зображення на уроках захисту від темних мистецтв. Блек з його мертвотно-восковою шкірою мав саме такий вигляд.
- Ну, як тобі цей мальований красень? - поцікавився Стен.
- Він і справді одним прокляттям умертвив тринадцятеро людей? - здивувався Гаррі, повертаючи Стенові газету.
- Канєшненько, - відповів Стен. - Серед білого дня і на оченьках у свідків. Ото ж бо й воно. Правда, Ерні?
- Угу, - понуро підтакнув Ерні.
Стен розвернув крісло, щоб краще бачити Гаррі.
- Блек - один з прихильників Відомо-Кого, - промовив він.
- Що, Волдеморта? - вирвалося в Гаррі.
Поблідли навіть Стенові прищі; Ерні крутнув кермом, і фермерський будинок з жахом відскочив від автобуса.
- Ти шо, бляха-муха, з дуба впав? - закричав Стен. - Ти чо' вимовляєш його ім'я?
- Вибач! - поспіхом сказав Гаррі. - Вибач, я... я забув...
- Забув! - ошелешено мовив Стен. - Боже, мені аж серце вискакує...
- То... то Блек був прихильником Відомо-Кого? - нагадав примирливим тоном Гаррі.
- Угу, - сказав Стен, і далі потираючи груди. - Але коли манюній Гаррі Поттер переміг Відомо-Кого... - Гаррі знову нервово пригладив волосся. - ...тоді всім його прибічникам прикрутили хвости, правда, Ерні? Вони тоді скумекали, що їхній казочці кінець, і принишкли. Тільки не Сіріус Блек! Ходили чутки, шо він хотів стати наступником Відомо-Кого. Але не так сталося, як гадалося. Маґли оточили Блека серед вулички, а він вихопив чарівну паличку і підірвав піввулички разом з дванадцятьма маґлами і одним нашим. Жахливо, ге? І знаєш, шо він зробив після того? - запитав Стен тривожним шепотом.
- Що? - перепитав Гаррі.
- Зареготав, як навіжений! Ото стояв собі й реготав. А коли прибуло підкріплення з Міністерства магії, він спокійно пішов з ними. Ішов і реготав як псих. Бо він псих, правда, Ерні? Ге ж, псих?
- Якщо й не був до Азкабану, то тепер - точно псих, - спроквола вимовив Ерні. - Я вже краще підірвав би сам себе, ніж загриміти в Азкабан. Але катюзі - по заслузі. Так йому й треба!..
- Нелегко було те все зам'яти, правда, Ерні? - додав Стен. - Піввулиці як корівка язиком злизала. І купа мертвих маґлів. До речі, як вони тоді викрутилися, як усе пояснили?
- Вибух газу, - прохрипів Ерні.
- І от маєш - тепер Блек утік, - сказав Стен, розглядаючи газетну фотографію з виснаженим обличчям. - Ніхто ще не виривався з Азкабану, правда, Ерні? І як йому ото вдалося? Страшно, скажи? Хоч я йому не заздрю з тими азкабанськими вартовими, правда, Ерні?
Ерні раптом здригнувся.