Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
І тут Гаррі сяйнула одна ідея.
- Пане професоре, - швидко промовив він, - чи не міг би я віддати цього щоденника містерові Мелфою, якщо дозволите?
- Звичайно, Гаррі, - спокійно відповів Дамблдор. - Тільки швиденько. Не забувай про бенкет.
Гаррі схопив щоденник і вискочив з кабінету. Він чув, як десь за поворотом зойкає бідолашний Добі. Мерщій, не знаючи, чи спрацює його план, Гаррі скинув один черевик, стягнув з ноги мокру, вкриту слизом шкарпетку, запхав у неї щоденника і побіг темним коридором.
Наздогнав їх угорі на сходах.
- Містере Мелфою, - засапано сказав він, - я щось для вас маю.
І він подав Луціусу Мелфою брудну шкарпетку.
- Що це за?..
Мелфой зірвав шкарпетку зі щоденника, пожбурив її, і розлючено перевів погляд на Гаррі:
- Ти колись закінчиш так само, як твої батьки, - сказав він неголосно. - Ті придурки теж завжди лізли не в свої справи.
Він повернувся, щоб іти далі:
- Пішли, Добі. Я кому сказав - пішли!
Але Добі не рухався. Він тримав у руках бридку, липку шкарпетку і дивився на неї, як на найкоштовніший скарб.
- Господар дав Добі шкарпетку, - здивовано вимовив ельф. - Господар дав її Добі.
- Що таке? - гаркнув містер Мелфой. - Що ти верзеш?
- Добі отримав шкарпетку! - не вірив своєму щастю домовик. - Господар викинув, Добі зловив і тепер... Добі вільний!
Луціус Мелфой застигло дивився на Добі. Тоді кинувся до Гаррі.
- Хлопче, я через тебе втратив слугу!
Але Добі крикнув:
- Ні, ви не зашкодите Гаррі Поттерові!
Щось гучно ляснуло, і містера Мелфоя відкинуло назад. Він покотився сходами додолу, перелітаючи по три сходинки зразу, і гепнувся десь там унизу, немов лантух. Розлючено підвівся і вихопив чарівну паличку. Але Добі загрозливо підняв свого довжелезного пальця.
- Ви негайно заберетеся звідси! - гнівно звелів він. - Ви не торкнетеся Гаррі Поттера. Забирайтеся негайно!
Луціус Мелфой не мав вибору. Востаннє люто глянувши на них, він загорнувся в мантію і вибіг.
- Гаррі Поттер звільнив Добі! - пронизливо заверещав ельф, дивлячись на Гаррі, а місячне сяйво з вікна відбивалося в його круглих очах. - Гаррі Поттер відпустив Добі на волю!..
- Це все, що я зміг, Добі! - усміхнувся Гаррі. - Але обіцяй: ти більше ніколи не будеш рятувати мені життя.
Бридке буре обличчя ельфа раптом засвітилося широкою усмішкою.
- Маю одне запитання, Добі, - сказав Гаррі, поки ельф тремтячими руками натягав на себе шкарпетку. - Ти мені казав, що моя небезпека не пов'язана з Тим-Кого-Не-Можна-Називати. Пам'ятаєш?
- То ж був ключ до розгадки, паничу, - пояснив Добі, здивовано вирячивши очі, ніби це було очевидним. - Добі вам натякнув. Адже лорда Темряви, до того, як він змінив своє ім'я, можна було вільно називати, розумієте?
- Справді, - невпевнено погодився Гаррі. - Що ж, я, мабуть, піду. Внизу бенкет... та й моя приятелька Герміона вже, напевно, прокинулась.
Добі обхопив Гаррі руками за пояс і пригорнувся до нього.