Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Й досі не вірячи, що їм пощастило уникнути покарання, Гаррі й Рон звернули за ріг і виразно почули, як висякалася професорка Макґонеґел.
- Це була, - палко вимовив Рон, - твоя найкраща вигадка!
Вони тепер не мали іншого вибору, як піти до Шкільної лікарні й сказати мадам Помфрі, що професорка Макґонеґел дозволила їм відвідати Герміону.
Мадам Помфрі, хоч і неохоче, таки впустила їх.
- Який сенс казати щось паралізованій людині! - пробурмотіла вона.
Присівши на стільці біля Герміони, хлопці зразу переконалися в її правоті. Було очевидно: Герміона навіть не здогадувалася, що до неї хтось прийшов. З таким самим успіхом можна було б утішати її тумбочку.
- Цікаво, чи бачила вона нападника? - запитав Рон, сумно поглядаючи на застигле обличчя Герміони. - Бо якщо він підкрадався до них непомітно, то ще невідомо...
Проте Гаррі не дивився на Герміонине обличчя. Його більше зацікавила її права рука, що лежала зверху на ковдрі. Він підсунувся ближче і помітив аркушик паперу, затиснутий у кулаці.
Пересвідчившись, що поблизу немає мадам Помфрі, Гаррі вказав на нього Ронові.
- Спробуй-но витягнути, - прошепотів Рон, пересуваючи стілець, щоб затулити Гаррі від мадам Помфрі.
Це було нелегко. Герміонині пальці так міцно стискали аркушик, що Гаррі боявся його порвати. Поки Рон стежив за мадам Помфрі, він кілька хвилин смикав папірець, поки той нарешті таки піддався.
Це була сторінка, вирвана з дуже старої бібліотечної книжки. Гаррі нетерпляче розгладив її, а Рон підсунувся ближче, щоб теж прочитати.
Знизу рукою Герміони - Гаррі зразу упізнав її почерк - було дописано лиш одне слово: «Труби».
Раптом у його голові проясніло.
- Рон, - видихнув Гаррі, - це воно! Ось де відповідь! Потвора в Таємній кімнаті - це Василіск, гігантський змій! Ось чому я скрізь чув той голос, якого ніхто інший не чув. Це тому, що я розумію парселмову!
Гаррі глянув на інші ліжка.
- Василіск убиває людей поглядом. Але ніхто не помер - бо ніхто не дивився йому просто в очі. Колін побачив його через вічко фотоапарата. Василіск спалив плівку, але Коліна тільки спаралізувало. Джастін... Джастін, мабуть, побачив Василіска крізь Майже-Безголового Ніка! А Нікові дістався основний удар, але він не міг померти знову... А біля Герміони й тієї рейвенкловської старости знайшли дзеркальце. Герміона якраз довідалася, що та потвора - Василіск. Я певен - вона попередила першого, кого зустріла, що треба, завертаючи за ріг, дивитися спершу в дзеркальце! Та дівчина витягла своє дзеркальце і...
Рон аж рота роззявив.
- А Місіс Норіс? - нетерпляче прошепотів він.
Гаррі замислився, уявляючи собі сцену під час Гелловіну.
- Вода... - поволі вимовив він. - Повінь з туалету Плаксивої Мірти. Сто відсотків, що Місіс Норіс бачила тільки відображення.
Гаррі ще раз глянув на аркуш. Що довше вчитувався, то зрозумілішими ставали всі попередні події.
- «Спів півня згубний для нього»! - прочитав він уголос. - Хтось убив Геґрідових півнів! Спадкоємець Слизерина не хотів, щоб вони були коло замку, коли відчинять Таємну кімнату! Павуки тікають від нього!.. Все збігається!
- Але як той Василіск пересувався тут? - запитав Рон. - Здоровенна зміюка. Хтось би побачив.
Але Гаррі показав на слово, яке нашкрябала Герміона внизу сторінки.
- Труби, - сказав він. - Труби. Роне, він лазив по трубах водогону! Я чув той голос у стінах...
Раптом Рон схопив Гаррі за руку.
- Вхід до Таємної кімнати! - прохрипів він. - А що, як це туалет? Що, як він у...
- ...туалеті Плаксивої Мірти? - докінчив за нього Гаррі.
Вони схвильовано присіли, не знаючи, вірити в це чи ні.