Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
І вона побігла сходами нагору.
- Що вона зрозуміла? - розгублено мовив Гаррі. Він і далі озирався, аби з'ясувати, звідки лунав той голос.
- Те, чого не розумію я, - похитав головою Рон.
- Але чому вона побігла до бібліотеки?
- Бо це Герміонин стиль, - знизав плечима Рон. - Коли сумніваєшся - біжи в бібліотеку.
Розгублений Гаррі стояв і прислухався, чи не почується знову той голос, проте з Великої зали за його спиною вже виходили, поспішаючи на стадіон, учні, які голосно перемовлялися.
- Мабуть, рухайся, - порадив Рон. - Уже майже одинадцята, скоро початок.
Гаррі побіг до ґрифіндорської вежі, схопив «Німбус-2000» і приєднався до великої юрби, що сунула на матч. Проте думками він і далі був у замку, де чувся той безтілесний голос. Надягаючи в роздягальні яскраво-червону форму, заспокоював себе тим, що всі зараз прийшли сюди, щоб дивитися гру.
Команди вийшли на поле під бурхливі оплески. Олівер Вуд облетів стовпи, щоб розігрітися, а мадам Гуч витягла м'ячі. Гафелпафці, у яскраво-жовтій формі, збилися докупи, щоб востаннє обговорити тактику гри.
Гаррі вже сідав на мітлу, як раптом на поле вибігла професорка Макґонеґел з величезним пурпуровим мегафоном у руках.
Гарріне серце каменем зірвалося додолу.
- Матч відміняється! - гукнула професорка Макґонеґел у мегафон, і переповнені трибуни зірвалися обуреними вигуками і гулом. Розгублений Олівер Вуд приземлився й побіг до професорки Макґонеґел, забувши навіть злізти з мітли.
- Але ж, пані професорко! - вигукнув він. - Ми мусимо грати! Кубок!.. Ґрифіндор!..
Професорка Макґонеґел не звертала на нього уваги, вона й далі кричала в мегафон:
- Всім учням негайно повернутися до своїх гуртожитків! Там ви отримаєте подальшу інформацію! Будь ласка, якомога швидше!
Вона опустила мегафон і підкликала до себе Гаррі.
- Поттере, тобі краще піти зі мною.
Не розуміючи, в чому його підозрюють тепер, Гаррі побачив, як з розбурханого натовпу вискочив Рон. Він підбіг до них, коли вони вже прямували до замку. На Гаррін подив, професорка не заперечувала.
- Так, Візлі, ти також, мабуть, ходи з нами.
Деякі учні нарікали на те, що відмінили гру, а інші були явно стурбовані. Гаррі й Рон слідом за професоркою Макґонеґел повернулися до школи і піднялися мармуровими сходами нагору. Але цього разу їх не повели до жодного кабінету.
- Ця звістка, мабуть, вас приголомшить, - сказала професорка Макґонеґел на диво лагідним голосом, коли вони підійшли до шкільної лікарні. - Стався новий напад... новий подвійний напад.
Гаррі увесь похолов. Професорка Макґонеґел штовхнула двері, і вони з Роном увійшли.
Мадам Помфрі схилилася над дівчиною з п'ятого класу з довгим кучерявим волоссям. Гаррі її впізнав: це була та дівчина з Рейвенклову, в якої вони хотіли дізнатися, де слизеринська вітальня. А на сусідньому ліжку лежала...
- Герміона!.. - простогнав Рон.
Герміона лежала цілком нерухомо з розплющеними й застиглими очима.
- Їх знайшли біля бібліотеки, - сказала професорка Макґонеґел. - Ви часом нічого не знаєте про ось це? Воно лежало біля них на підлозі...
Вона показала їм невеличке кругле дзеркальце.
Гаррі й Рон заперечно похитали головами, не спускаючи очей з Герміойи.
- Я відведу вас до ґрифіндорської вежі, - засмучено сказала професорка Макґонеґел. - Треба зробити оголошення.
- Всі учні повинні повертатися до своїх гуртожитків не пізніше шостої години вечора. Після цього ніхто не має права залишати свої спальні. На уроки ви будете ходити в супроводі вчителів. У туалет і ванну - тільки з дозволу вчителів. Усі тренування і матчі з квідичу відміняються. Активна діяльність у вечірній час заборонена.