Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

- Треба заплатити, - буркнув з канапи Геґрід.

- Що?

- Треба заплатити їй за газету. Пошукай си в кишенях.

Геґрідів плащ складався з самих кишень, і там було що завгодно: в'язки ключів, слимакові мушельки, клубочки, м'ятні льодяники, торбиночки чаю і... нарешті Гаррі знайшов жменю чудернацьких монет.

- Дай їй п'єть кнатів, - заспано промимрив Геґрід.

- Кнатів?

- Маленьких мідяків.

Гаррі відрахував п'ять мідних монеток, а сова простягла ногу, щоб він міг покласти гроші до невеличкого шкіряного гаманця, прив'язаного до тієї ноги. А тоді випурхнула у відчинене вікно.

Геґрід голосно позіхнув, випростався й потягся.

- Треба си вже рухати, Гаррі, нині маємо багацько справ, треба поїхати до Льондона, купити всьо до школи.

Гаррі крутив на всі боки чарівні монетки, розглядаючи їх, аж раптом подумав про щось таке, що ніби цвяшком прокололо його радісну кульку.

- Е-е... Геґріде!

- Га? - відгукнувся Геґрід, натягуючи величезні чоботи.

- Я не маю грошей, а ви чули, що казав уночі дядько Вернон? Він не платитиме, щоб я навчався чарів.

- Цим не журиси, - сказав Геґрід, підводячись і чухаючи потилицю. - Думаєш, батьки нічого тобі не лишили, га?

- Але ж якщо хата завалилася...

- Вони не тримали грошей у хаті, хлопче! Отож спершу ми зайдемо до «Ґрінґотсу». Це банк для чарівників. З'їж трохи ковбаски, вона й холодна непогана. До речі, я б си не відмовив і від кавальчика вчорашнього торта.

- Чарівники мають банки?

- Тілько один. «Ґрінґотс». Ним керуют ґобліни.

Ковбаса, яку тримав Гаррі, випала йому з рук.

- Ґобліни?

- Так, і тому тілько божевільний спробує грабувати його. Затям, Гаррі: ніколи не чіпай ґоблінів. «Ґрінґотс» - найбезпечніше місце в світі, окрім хіба Гоґвортсу. До речі, мені однаково треба навідати «Ґрінґотс». Дамблдор попросив залагодити деякі справи. - Геґрід гордо випнув груди. - Найважливіше він переважно доручає мені, - знайти тебе, щось узяти в «Ґрінґотсі»... Ти вже готовий? То рушаймо!

Гаррі вийшов з халупи слідом за Геґрідом. Небо прояснилося, море мерехтіло під сонячним промінням. Човен, що його позичив дядько Вернон, стояв біля берега, проте в човні після бурі зібралося чимало води.

- Як ви сюди дісталися? - запитав Гаррі, не помітивши ніде іншого човна.

- Прилетів, - відповів Геґрід.

- Прилетіли?

- Атож, але назад попливемо човном. Я вже знайшов тебе і не маю си права користати чарами.

Вони залізли до човна, а Гаррі дивився на Геґріда, намагаючись уявити, як той летить.

- Але веслувати було би встидно, - сказав Геґрід, знову спідлоба зиркнувши на Гаррі. - Якби я... е-е... трошки всьо пришвидшив, чи міг би ти не згадувати про це в Гоґвортсі?

- Звичайно, - відповів Гаррі, якому не терпілося побачити нові чари.