Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Але Колін був такий маленький, що його відразу підхопив потік учнів, несучи до Великої зали; вони ще почули, як він пропищав: «До зустрічі, Гаррі!» - і зник.
- Що міг казати про тебе хлопець з його класу? - зацікавилася Герміона.
- Мабуть, що я - спадкоємець Слизерина, - відповів Гаррі, відчувши, що його серце впало ще нижче, бо раптом згадав, як під час обідньої перерви від нього втікав Джастін Фінч-Флечлі.
- Тут повірять у що завгодно, - скривився Рон.
Юрба порідшала, й вони спокійно піднялися на наступний поверх.
- Ти справді думаєш, що існує Таємна кімнату? - запитав Рон Герміону.
- Не знаю, - спохмурніла вона. - Дамблдор не зміг вилікувати Місіс Норіс, тому я думаю, що на неї напало щось... ну... нелюдське.
Розмовляючи, вони завернули за ріг і опинилися наприкінці того самого коридору, де стався напад. Зупинилися й озирнулися. Все було так, як і тієї ночі, хіба що на скобі не висіла нерухома кицька, а під стіною з написом «Кімната відчинена» стояв стілець.
- Це тут чатує Філч, - пробурмотів Рон.
Вони переглянулися. Коридор був порожній.
- Не зашкодить тут трохи понишпорити, - сказав Гаррі. Він скинув портфель, став навкарач-ки і почав повзати, шукаючи бодай якісь сліди.
- Щось підпалене! - сказав він. - Тут... і ось тут.
- Ходи-но глянь на це! - покликала Герміо-на. - Дивно!
Гаррі підвівся й підійшов до вікна поряд із написом на стіні. Герміона показувала на верхню шибку, де через маленьку тріщину в склі відчайдушно намагалися втекти десь зо два десятки павуків. Довга сріблиста павутинка гойдалася там, наче мотузка, якою вони поспішливо дряпалися, щоб вибратись надвір.
- Ви колись бачили, щоб павуки так поводилися? - здивувалася Герміона.
- Ні, - відповів Гаррі, - а ти, Роне? Роне!
Він озирнувся. Рон стояв ззаду, ледве стримуючись, щоб не дременути.
- Що сталося? - запитав Гаррі.
- Я... не... люблю... павуків, - напружено відповів Рон.
- Я цього не знала, - здивовано глянула на Рона Герміона. - Ти стільки разів робив різні настійки з павуками...
- Я нічого не маю проти мертвих павуків, - пояснив Рон, намагаючись не дивитися на вікно, - але я не люблю, коли вони ворушаться.
Герміона захихотіла.
- Це не смішно! - розсердився Рон. - І якщо вже хочете знати, то мені було три роки, коли Фред перетворив мого... мого іграшкового ведмедика на великого брудного павука, бо я зламав його дитячу мітлу. Ви б теж їх зненавиділи, якби тримали в руках ведмедика, а в нього раптом повиростало багато лап і...
Затремтівши, Рон замовк. Герміона й далі ледве стримувала сміх. Відчуваючи, що варто змінити тему, Гаррі сказав:
- Пам'ятаєте ту воду на підлозі? Звідки вона взялася? Хтось уже витер її.
- Вона була тут, - сказав Рон, пройшовши кілька кроків повз Філчеве крісло й показуючи пальцем. - Біля цих дверей.
Він узявся за мідну клямку і раптом відсмикнув руку, як обпечений.
- Що там? - стривожився Гаррі.
- Я не можу туди зайти, - прохрипів Рон, - Це дівочий туалет.
- Ой, Роне, таж там нікого немає! - підійшла до нього Герміона. - Хіба що Плаксива Мірта. Ходімо подивимось.