Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

На відміну від решти привидів, Півз Полтерґейст не був ані блідим, ані прозорим. Він мав яскраво-помаранчевого капелюха, метелика, а його лиховісне обличчя шкірилося широкою посмішкою.

- Скуштуєте? - люб'язно запропонував він їм мисочку запліснявілих горішків.

- Ні, дякуємо, - відмовилася Герміона.

- Чув твою розповідь про бідолашну Мірту - сказав Півз, бігаючи очима. - Образила ти сердешну Мірту. - Набравши повні груди повітря, він заверещав: - АГОВ! МІРТО!

- Ой, ні, Півзе, не кажи їй нічого! Це її так засмутить! - гаряче зашепотіла Герміона. - Я не хотіла, я їй не... О, привіт, Мірто!

До них наблизився привид присадкуватої дівчини. Гаррі ще в житті не бачив понурішого обличчя, яке наполовину ховалося за її прямим волоссям і товстими перламутровими окулярами.

- Що? - похмуро перепитала вона.

- Як справи, Мірто? - нещирим радісним голосом запитала Герміона. - Приємно зустріти тебе не в туалеті.

Мірта шморгнула носом.

- Міс Ґрейнджер щойно розповідала про тебе, - підступно зашепотів Півз на вухо Мірті.

- Я просто казала... казала... яка ти нині гарна, - залопотіла Герміона, люто глянувши на Півза.

Мірта підозріло зиркнула на Герміону.

- Ти насміхаєшся з мене, - мовила вона, а з її маленьких прозорих очей стрімко потекли сріблясті сльози.

- Ні, справді, хіба я не казала щойно, яка Мірта гарна? - Герміона боляче штурхонула під ребра Гаррі й Рона.

- Еге ж.

- Казала.

- Не брешіть мені, - аж давилася сльозами Мірта, а Півз задоволено хихотів за її плечима. - Думаєте, я не знаю, що мені кажуть услід? Жирна Мірта! Бридка Мірта! Жалюгідна, плаксива, занудна Мірта!

- А ще прищава, - підказав їй на вухо Півз.

Плаксива Мірта заголосила й вилетіла з підвалу. Півз кинувся слідом, шпурляючи в неї запліснявілі горішки й горлаючи:

- Прищава! Прищава!

- О Боже! - засмутилася Герміона.

До них крізь юрбу наближався Майже-Безголо-вий Нік.

- Гарно розважаєтеся?

- Еге ж, - збрехали вони.

- Досить багато народу, - гордо заявив Майже-Безголовий Нік. - Невтішна Вдова прибула з самого Кенту. Мені вже час виголосити промову, піду, мабуть, попереджу музик.

Але тієї миті музики й самі перестали грати. Вони замовкли разом з усіма, хто був у підвалі, почувши звук мисливського ріжка й схвильовано перезираючись.

- Отакої! - скривився Майже-Безголовий Нік.

Крізь підвальну стіну забігло з десяток коней-привидів, і на кожному з них сидів безголовий вершник. Усі несамовито заплескали в долоні; Гаррі теж кілька разів плеснув, але відразу перестав, побачивши, як засмутився Нік.

Коні учвал помчали до центру танцювального майданчика й зупинилися, ставши дибки; кремезний привид на чолі кавалькади, чия бородата голова під пахвою сурмила в ріжок, спішився й підняв свою голову високо вгору, щоб мати змогу оглянути юрбу (усі засміялися), а тоді, поставивши голову на шию, рушив до Майже-Безголового Ніка.

- Ніче! - заревів він. - Як ся маєш? Голова й досі тримається?