Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Півз Полтерґейст був шкільним привидом, який, посміхаючись, носився в повітрі, загрожуючи кожному, бо страшенно полюбляв спричиняти колотнечу і неприємності. Гаррі не любив Півза, але не міг не відчути вдячності за його таку вчасну появу. Хоч би що заподіяв Півз (а судячи з гуркоту, цього разу він знищив щось дуже велике), була надія, що Філч на якийсь час забуде про Гаррі.
Гадаючи, що треба, мабуть, зачекати Філча, Гаррі опустився в поточене міллю крісло біля письмового столу. Крім напівзаповненого бланка на Гаррі, там була тільки одна річ: великий, лискучий, пурпуровий конверт, підписаний сріблистими літерами.
Зиркнувши на двері, щоб пересвідчитись, чи не вертається Філч, Гаррі узяв конверт і прочитав:
Зацікавившись, Гаррі витяг із конверта цілу пачку аркушів пергаменту. На першій сторінці срібними закрученими літерами було написано:
Гаррі заінтриговано перегорнув решту аркушів, які були в конверті. Навіщо Філчеві здався той курс «Чарів для чайників»? Невже це означає, що він не справжній чарівник? Гаррі якраз переглядав «Перший урок: як тримати чарівну паличку (деякі корисні поради)», коли човгання черевиків у коридорі дало йому знати, що повертається Філч. Хутко запхавши пергамент у конверт, Гаррі ледь устиг кинути його на стіл, як відчинилися двері.
Філч мав переможний вигляд.
- Ця зникуща шафа була надзвичайно коштовна! - радісно казав він Місіс Норіс. - Цього разу, золотце, він таки не спекається нас!
Його погляд зупинився на Гаррі, а тоді переметнувся до конверта «Чарів для чайників», що лежав, як трохи запізно усвідомив Гаррі, десь на пів-метра від того місця, де був спочатку.
Філчеве бліде обличчя стало червоним, як цегла. Гаррі приготувався до неймовірного спалаху люті. Філч пошкандибав до столу, схопив конверт і жбурнув його в шухляду.
- Ти... прочитав?! - просичав він.
- Ні, - швидко збрехав Гаррі.
- Якби я знав, - судомно скрутив свої вузлуваті руки Філч, - що ти читав мої приватні... Це не те, що мої... а одного приятеля... Хай там як, але...
Гаррі здивовано дивився на Філча: сторож ще ніколи не видавався таким нестямним. Його очі були вирячені, одна обвисла щока смикалася, а картатий шарф на голові робив його ще страшнішим.
- Гаразд... Іди... і нікому ні слова. Не те що... але якщо ти не читав!.. Іди вже, я маю скласти рапорт на Півза... Йди!
Не вірячи своєму щастю, Гаррі вилетів з кабінету і помчав коридором, а тоді сходами нагору. Вирватися з Філчевого кабінету, не отримавши жодного покарання, - це, мабуть, був своєрідний шкільний рекорд.
- Гаррі! Гаррі! Ну що, спрацювало?
З якогось класу випливла постать Майже-Без-голового Ніка. Позад нього Гаррі побачив уламки великої золотисто-чорної шафи, яку, здається, хтось скинув із чималенької висоти.
- Я переконав Півза розтрощити її саме над Філчевим кабінетом, - завзято похвалився Нік. - Подумав, що це відверне його увагу.
- То це був ти? - вдячно запитав Гаррі. - Так, усе спрацювало, мене навіть не покарали. Дякую, Нік!
Вони рушили разом уздовж коридору. Гаррі помітив, що Майже-Безголовий Нік і далі тримає в руках відмову сера Патрика.
- Якби я тільки міг якось допомогти тобі з тим Товариством мисливців без голови! - зітхнув Гаррі.
Майже-Безголовий Нік зненацька зупинився, і Гаррі пройшов просто крізь нього. Краще б він цього не робив: йому здалося, ніби він став під крижаний душ.
- Але ж ти можеш зробити щось для мене! - схвильовано сказав Нік. - Гаррі... може я прошу забагато... але ні... ти не погодишся.
- Що саме? - запитав Гаррі.
- Ну, якраз на цей Гелловін припадає рівно п'ятсот років з дня моєї смерті, - повідомив Майже-Безголовий Нік, випростуючись і набираючи по-важного вигляду.
- О, - вимовив Гаррі, не знаючи, сумувати чи радіти з цього приводу. - Справді.
- Я хочу відсвяткувати цей день в одному з най-просторіших підвалів. З усієї країни прибудуть мої друзі. Якби ти прийшов, це була б така честь для мене. Звісно, я був би радий бачити й містера Візлі та міс Ґрейнджер - але ж ти, мабуть, підеш на шкільний бенкет? - Він занепокоєно глянув на Гаррі.
- Ні, - швидко відповів Гаррі, - я прийду.
- Мій любий хлопче! Гаррі Поттер прийде на мої смертенини! Ох, - Нік завагався, хвилюючись, - чи не міг би ти нагадати серові Патрику, що я тобі здаюся дуже страшним і небезпечним?
- Зви... звичайно, - погодився Гаррі.