Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Привіт, Нік! - сказав йому Гаррі.
- Привіт, привіт! - здригнувся, озираючись, Майже-Безголовий Нік. Він мав на своєму довгому кучерявому волоссі хвацького, оздобленого пір'їнами капелюха і був одягнений у каптан із круглим стоячим коміром, який приховував те, що його голова була майже відрізана. Нік був прозорий, наче дим, і Гаррі міг бачити крізь нього темне небо і рясну зливу за вікном.
- Юний Поттере, ти, здається, засмучений, - сказав Нік, складаючи прозорого листа й запихаючи його до внутрішньої кишені.
- Ти теж, - озвався Гаррі.
- Ет! - елегантно махнув рукою Майже-Безголовий Нік, - Пусте! Я не дуже й хотів брати в цьому участь, просто подав заяву, але, бачте, «не відповідаю вимогам»!
Попри безжурний тон, на його обличчі проступила гіркота.
- Але ж хіба не очевидно, - прорвало його раптом, і він знову витягнув з кишені листа, - що особа, якій завдали сорок п'ять ударів по шиї тупою сокирою, має повне право вступити у Товариство мисливців без голови?
- Ну... так, - відповів Гаррі, від якого, вочевидь, сподівалися згоди.
- Тобто, ніхто дужче за мене не бажав би, щоб усе сталося швидко і гладко, щоб мою голову відтяли так як слід - я б тоді уникнув би зайвого болю і глузувань. Але ж... - Майже-Безголовий Нік рвучко розгорнув листа й почав сердито читати: «Ми приймаємо тільки тих мисливців, чиї голови від'єдналися від тіла. Просимо взяти до уваги, що в іншому разі члени Товариства не зможуть брати участі в таких мисливських іграх, як жонглювання головами на конях або головобол. Ось чому, на превеликий жаль, повідомляємо, що ви не відповідаєте нашим вимогам. З найкращими побажаннями, сер Патрик Делані-Подмор».
Майже-Безголовий Нік розгнівано заховав листа.
- Гаррі, мою голову підтримує лише півдюйма шкіри і сухожилків! Більшість людей вважали б, що її відтято як слід, але ж ні, цього не досить для сера Справді-Дорізаного-Подмора!
Майже-Безголовий Нік кілька разів глибоко зітхнув, а тоді запитав значно спокійнішим голосом:
- Ну, а що тебе непокоїть? Може, я допоможу?
- Та ні, - відповів Гаррі. - Хіба що ти знаєш, де можна роздобути сім безкоштовних «Німбусів-2001» для гри зі Сли...
Решту його слів заглушило пронизливе нявчання десь у нього в ногах. Він глянув униз і зустрівся очима з парою жовтих очиць, які світилися, мов ліхтарі. То була Місіс Норіс, кістлява сіра кицька, яку сторож Арґус Філч використовував як свого помічника у безкінечній війні зі школярами.
- Краще тікай звідси, Гаррі, - швидко порадив Нік. - Філч у кепському настрої. У нього грип, а окрім того, якісь третьокласники випадково розмазали по стелі п'ятого підвалу жаб'ячі мізки; він там цілий ранок чистив, і коли побачить, як ти скрізь розносиш грязюку...
- Справді, - погодився Гаррі, задкуючи під осудливим поглядом Місіс Норіс, але зробив це заповільно. Немовби притягнений сюди загадковою силою, що єднала його з цією бридкою кицькою, Арґус Філч, важко дихаючи й очманіло вишукуючи правопорушників, несподівано вискочив із-за гобелену, що висів праворуч від Гаррі. Його голову обвивав картатий вовняний шарф, а ніс був напрочуд буряковий.
- Бруд! - закричав він, аж трусячись, і показав, страшно вирячивши очі, на каламутну калюжу на тому місці, де стояв Гаррі у мокрій квідичній формі. - Скрізь безладдя і нечистоти! Я вже ситий по горло! Ану, Поттере, йди за мною!
Гаррі понуро помахав на прощання рукою Майже-Безголовому Нікові й почав спускатися сходами за Філчем, лишаючи нові брудні сліди.
Гаррі ще ніколи не бував у Філчевому кабінеті, і більшість учнів намагалися уникати того місця. Кімната була тьмяна й не мала жодного віконця, її освітлювала одна-єдина гасова лампа, що звисала з низької стелі. Скрізь трохи тхнуло смаженою рибою. Попід стінами стояли шафи для документів; судячи з написів, Гаррі зрозумів, що там зберігається інформація про кожного учня, якого коли-небудь карав Філч. Фреда і Джорджа Візлі пошанували: вони мали свою персональну шухляду. На стіні за Філчевим столом висіла ціла колекція відполірованих до блиску кайданів і наручників. Усі знали, що Філч завжди благав Дамблдора дозволити йому підвішувати учнів до стелі догори ногами.
Філч витяг із горщика на столі гусяче перо й зачовгав по кімнаті, шукаючи пергамент.
- Лайно! - розлючено бурмотів він. - Гарячі драконячі шмарки, жаб'ячі мізки! З мене вже досить! Я їм покажу! Де ж той бланк?.. Ага!
Сторож видобув із шухляди свого столу грубий сувій пергаменту і розгорнув його перед собою, вмочивши в каламар довге чорне перо.
- Ім'я - Гаррі Поттер. Злочин...
- Там було тільки трохи бруду! - обурився Гаррі.
- Це для тебе, хлопче, трохи бруду а мені те все треба зішкрябувати цілу годину! - зарепетував Філч. На кінчику його носа, що скидався на цибулину, затряслася бридка булька. - Злочин - осквернення замку. Запропонований вирок...
Помацавши носа, з якого вже аж дзюрило, Філч вовком подивився на Гаррі, що, затамувавши подих, чекав на вирок.
Але не встиг Філч опустити перо, як щось з усієї сили гримнуло по стелі кабінету - БАБАХ! - від чого аж задеренчала гасова лампа.
- ПІВЗ! - гаркнув Філч, розлючено віджбурнув-ши перо. - Цього разу я дістану тебе, я дістану!
І, навіть не глянувши на Гаррі, Філч прожогом вискочив з кабінету, а за ним побігла Місіс Норіс.