Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

- Я беру Джіні, а ви біжіть слідом за нами! - звеліла місіс Візлі Ронові й Гаррі. Вона схопила Джіні за руку й кинулася до перегородки. За мить їх уже не було.

- Побігли разом, лишилася одна хвилина! - сказав Рон.

Гаррі пересвідчився, що клітка з Гедвіґою надійно закріплена на валізі, й покотив свого візочка до перегородки. Почувався цілком упевнено, бо це було значно приємніше, ніж мандрувати з порошком флу. Вони вхопилися за ручки візочків і, набираючи швидкість, рушили просто на перегородку. Коли залишилося пару метрів, побігли і...

ТОРРОХ!..

Обидва візочки врізалися в перегородку й відскочили. Ронова валіза гупнулася додолу, Гаррі заточився і впав, а клітка з Гедвіґою покотилася лискучим тротуаром. Бідолашна сова обурено верещала. Люди вирячилися на хлопців, а вокзальний охоронець закричав:

- Що ви в біса тут витворяєте?

- Не втримали візочків, - простогнав, підводячись, Гаррі і вхопився за ребра. Рон побіг по Гедвіґу, яка так розкричалася, що в юрбі вже заговорили про надто жорстоке ставлення до тварин.

- Чому ми не можемо пройти? - просичав Гаррі.

- Хіба я знаю...

Рон ошелешено роззирнувся. З десяток роззяв іще й досі їх розглядали.

- Ми зараз запізнимося на поїзд, - зашепотів Рон. - Не розумію, чому прохід закрився.

Гаррі глянув на величезний годинник, і йому стало недобре. Десять секунд... дев'ять...

Він обережно підкотив візочка до перегородки й натиснув на неї щосили. Металевий бар'єр і не думав піддаватися.

Три секунди... дві... одна...

- Усе, - ошелешено промимрив Рон. - Поїзд тю-тю... А що, як мама з татом не зможуть вернутися до нас? У тебе є якісь маґлівські гроші?

Гаррі іронічно посміхнувся:

- Дурслі вже років із шість не давали мені кишенькових грошей.

Рон притулився вухом до холодного металу.

- Нічого не чути, - сказав він розгублено. - Що робити? Я не знаю, коли мама з татом зможуть до нас повернутися.

Роззирнулися довкола. Вони й далі привертали увагу, здебільшого тому, що Гедвіґа ще й досі не вгамувалася.

- Краще зачекаємо біля машини, - запропонував Гаррі. - Ми привертаємо забагато ува...

- Гаррі! - вигукнув Рон, виблискуючи очима. - Машина!

- Що з нею?

- Можна полетіти в Гоґвортс на машині!

- Але ж я думав...

- Ми застрягли, так? Проте до школи добратися якось мусимо, правда? А навіть неповнолітнім чарівникам дозволено чарувати у критичних ситуаціях - стаття надцята якихось там обмежень трам-та-ра-рам!

Замість паніки Гаррі раптом відчув збудження.

- А ти вмієш на ній літати?

- Раз плюнути! - сказав Рон, розвертаючи візок до виходу. - Давай, якщо поспішити, ми ще наздоженемо «Гоґвортський експрес!»

І вони рушили крізь юрбу цікавих маґлів, вийшли з вокзалу й попрямували до бічної дороги, де був припаркований старий «Форд-Англія».