Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Гаррі миттю розвернувся, а Ґрипхук ще міцніше стис йому шию. До них наближався високий худий чаклун з гривою сивого пелехатого волосся та довгим гострим носом.
- Це Траверс, - прошепотів у вухо Гаррі ґоблін, проте Гаррі зразу й не згадав, хто такий Траверс. Герміона пихато витяглася й запитала якомога презирливіше:
- Що тобі треба?
Принижений Траверс зупинився як укопаний.
- Це ще один смертежер! - просичав Ґрипхук, і Гаррі боком підсунувся до Герміони, щоб повідомити їй на вухо цю інформацію.
- Я просто хотів привітатися, - холодно пояснив Траверс, - та якщо моя присутність недоречна...
Гаррі тепер упізнав його голос. Це був один з тих смертежерів, що їх викликав до себе додому Ксенофілій.
- Ні-ні, що ти, Траверсе, ні, - швидко заперечила Герміона, намагаючись виправити помилку. - Як твої справи?
- Мушу визнати, Белатрисо, що не сподівався тебе тут побачити.
- Справді? Чому? - запитала Герміона.
- Ну, - закашлявся Траверс, - я чув, що всіх мешканців маєтку Мелфоїв не випускають з будинку після тієї... е-е... втечі.
Гаррі потерпав, щоб Герміона не втратила самоконтроль. Якщо це правда, і Белатриса не повинна з’являтися на людях...
- Темний Лорд прощає тим, хто вірою й правдою служив йому в минулому, - відповіла Герміона, чудово імітуючи Белатрисину манеру зверхньо говорити. - Мабуть, Траверсе, твої заслуги перед ним не такі видатні, як мої.
Ці слова образили смертежера, та підозріливості на його лиці поменшало. Траверс глянув на чоловіка, якого щойно приголомшив Рон.
- Він тебе скривдив?
- Це вже не має значення, він більше не посміє, - холодно зронила Герміона.
- З цими безпаличниками є трохи мороки, - пожалівся Траверс. - Я нічого не маю проти, щоб вони сиділи й жебрали, але на тому тижні одна така набралася зухвальства просити, щоб я захистив її в міністерстві. «Я відьма, сер, я відьма, дозвольте це довести!» - перекривив він писклявим голосом. - Неначе я такий дурний, щоб дати їй свою чарівну паличку... До речі, Белатрисо, - запитав Траверс з цікавістю, - а чиєю паличкою ти зараз користуєшся? Я чув, що твоя власна...
- Моя паличка зі мною, - холодно урвала його Герміона, показуючи Белатрисину чарівну паличку. - Не знаю, Траверсе, де ти нахапався цих пліток, але тебе явно дезінформували.
Траверса це трохи спантеличило, і він повернувся до Рона.
- Хто твій супутник? Я його не впізнаю.
- Це Драґомир Деспард, - відповіла Герміона. Вони вирішили, що Ронові найкраще буде прикинутися чужоземцем. - Він майже не розмовляє англійською, але симпатизує Темному Лордові. Прибув сюди з Трансільванії ознайомитися з нашим новим режимом.
- Справді? Як ся маєш, Драґомире?
- Ся маш, - відповів Рон, простягаючи руку.
Траверс неохоче, двома пальцями, відповів на потиск, наче боявся забруднитися.
- То що це вдосвіта привело тебе й твого... е-е... супутника на Алею Діаґон? - поцікавився Траверс.
- Треба зайти в «Ґрінґотс», - пояснила Герміона.
- На жаль, мені теж, - сказав Траверс. - Гроші, кляті гроші! Без них не прожити, але мушу зізнатися, мене засмучує необхідність спілкування з нашими довгопалими друзями.
Гаррі відчув, як на мить стислися в нього на шиї Ґрипхукові пальці.
- Ідемо? - Траверс жестом запропонував Герміоні йти далі.
Герміоні хоч-не-хоч довелося простувати з ним звивистою брукованою вуличкою аж туди, де над маленькими крамничками височів сніжно-білий «Ґрінґотс». Рон плентався поруч, а Гаррі з Ґрипхуком ішли ззаду.