Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Гаррі припускає, що око могло йому й привидітися! Правда, Гаррі?
- Могло, - відповів Гаррі, не дивлячись на неї.
- Але ж ти не думаєш, що воно привиділося? - не вгавав Рон.
- Ні, не думаю, - погодився Гаррі.
- От бачиш! - наполіг Рон, не даючи Герміоні розтулити рота. - Якщо це був не Дамблдор, то поясни, Герміоно, як Добі довідався, що ми були в підвалі?
- Не знаю... але як ти поясниш, що Дамблдор послав його до нас, хоч сам лежав у гробниці в Гоґвортсі?
- Не знаю, може, то був його привид!
- Дамблдор не повертався б назад як привид, - заперечив Гаррі. Він мало в чому був упевнений, коли це стосувалося Дамблдора, але принаймні в цьому не сумнівався. - Він пішов би далі.
- Як це «пішов би далі»? - не зрозумів Рон, та Гаррі не встиг нічого пояснити, бо ззаду пролунало:
- ’Аггі?
З котеджу вийшла Флер, її довге сріблясте волосся розвівав вітерець.
- ’Аггі, з тобою хотше поговогити Ґгіпгук. Він у найменшій спальні, каже, що не хотше, щоб вас хтось підслухав.
Було видно, що Флер невдоволена, що ґоблін послав її з цим дорученням, тож вона роздратовано пішла кудись за будинок.
Ґрипхук, як і казала Флер, чекав їх у найменшій з трьох спалень котеджу, в якій тепер ночували Герміона й Луна. Він опустив червоні бавовняні штори, затулившись від яскравого, хоч і захмареного неба, і кімната набула якогось вогняного відблиску, що не надто пасувало до світлого, насиченого повітрям котеджу.
- Я прийняв рішення, Гаррі Поттер, - сказав ґоблін, що сидів, схрестивши ноги, в низькому кріслі й барабанив по бильцях своїми хирлявенькими пальцями. - Хоч ґрінґотські ґобліни і вважатимуть, що це підла зрада, але я вирішив тобі допомогти...
- Це чудово! - вигукнув Гаррі, відчуваючи полегшення. - Дякую тобі, Ґрипхуче, ми дуже...
- ...в обмін, - твердо завершив речення ґоблін, - за винагороду.
Захоплений зненацька, Гаррі завагався.
- І скільки ж ти хочеш? У мене є гроші.
- Не за гроші, - заперечив Ґрипхук. - Гроші я маю.
Його чорні очі заблищали; вони були зовсім без білків.
- Я хочу меч. Меч Ґодрика Ґрифіндора.
Настрій у Гаррі різко впав.
- Це неможливо, - заявив він. - Вибач.
- Тоді, - м’яко сказав ґоблін, - виникають труднощі.
- Ми можемо дати тобі щось інше, - гаряче обізвався Рон. - Там, у Лестранжів, мабуть, повно всякого добра, ти собі вибереш, що захочеш.
Такого не треба було казати. Ґрипхук спалахнув.
- Я не злодій, хлопче! Я не зазіхаю на скарби, на які не маю права!
- Але ж меч - наш...
- Не ваш, - заперечив ґоблін.