Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Вона знову повернулася до сестри.
- Полонених треба завести в підвал, поки я вирішу, що робити!
- Це мій дім, Бело, не наказуй у моєму...
- Виконуй! Ти й не підозрюєш, у якій ми небезпеці! - зарепетувала Белатриса. Видно було, що вона перелякана до божевілля. З її чарівної палички шугонула тонесенька цівка вогню, пропаливши дірку в килимі.
Нарциса мить вагалася, а тоді звернулася до вовкулаки.
- Заведи полонених у підвал, Ґрейбек.
- Стривай, - різко зупинила її Белатриса. - Усіх, крім... крім бруднокровки.
Ґрейбек аж закректав від насолоди.
- Ні! - крикнув Рон. - Візьміть краще мене, беріть мене! Белатриса вдарила його в обличчя, аж кімнатою покотилася луна.
- Якщо вона помре під час допиту, ти будеш наступний, - сказала вона. - Зрадники роду, як на мене, нічим не кращі за бруднокровців. Відведи їх униз, Ґрейбек, і дивися, щоб усе було надійно, але більше нічого з ними не роби... поки що.
Вона шпурнула Ґрейбекові його чарівну паличку, а тоді вийняла з-під мантії короткого срібного ножа. Розрізала ним мотузки, відділила Герміону від решти бранців і поволокла за коси на середину кімнати. Ґрейбек тим часом, тримаючи перед собою чарівну паличку, з якої ніби струменіла невидима нездоланна сила, повів усіх інших до дверей, що вели в темний перехід.
- Думаю, вона дасть мені шматочок дівульки, коли її ухекає? - пробурмотів собі під ніс Ґрейбек, ведучи бранців по коридору. - Я б не відмовився від одного-двох шматочків, а ти, рудий?
Гаррі відчував, як тремтить Рон. Вовкулака штовхав їх крутими сходами. Були й досі зв’язані спиною до спини і щомиті могли послизнутися й скрутити собі в’язи. Унизу Ґрейбек ударом чарівної палички відімкнув важкі двері, заштовхав усіх у вологе затхле приміщення й покинув у цілковитій темряві. Грюкнули, зачиняючись, двері, і не встигла ще згаснути луна цього звуку, як згори долетів жахливий, нелюдський крик.
- ГЕРМІОНО! - загорлав Рон, звиваючись і виборсуючись з мотузок, що всіх їх зв’язували, аж Гаррі мало не впав. - ГЕРМІОНО!
- Тихо! - сказав Гаррі. - Не кричи, Роне, треба придумати, що...
- ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!
- Треба щось придумати, перестань кричати... треба якось позбутися цих мотузок...
- Гаррі? - почувся з темряви чийсь шепіт. - Роне? Це ви? Рон перестав кричати. Неподалік щось заворушилося й Гаррі побачив, що до них наближається якась тінь.
- Гаррі? Рон?
- Луна?
- Так, це я! Ой, ні, я ж не хотіла, щоб вас упіймали!
- Луно, можеш помогти зняти ці мотузки? - запитав Гаррі.
- О, так, зараз... тут є старий цвях, ми ним користуємось, якщо треба щось зламати... хвилиночку...
Нагорі знову заверещала Герміона. Після неї почувся й Белатрисин вереск, проте розібрати слова було неможливо, бо знову зарепетував Рон:
- ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!
- Містере Олівандер, - почув Гаррі Лунині слова. - Містере Олівандер, чи маєте ви цвях? Якби ви трошки посунулися... здається, він був біля глечика з водою...
За кілька секунд вона повернулася.
- Тільки не ворушіться, - попередила.
Гаррі відчував, як вона встромила цвях у міцні волокна мотузок, щоб хоч трохи послабити вузол. Згори долинув Белатрисин голос.
- Ще раз тебе питаю! Звідки у вас цей меч? Звідки?