Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Я не хотів! - гаркнув Гаррі. - Це був сон! Ти що, Герміоно, контролюєш свої сни?
- Якби ти навчився застосовувати блокологію...
Але Гаррі не збирався слухати її нарікання. Він хотів обговорити щойно побачене.
- Герміоно, він знайшов Ґреґоровича, і, думаю, вбив його, але перед тим, як убити, проник Ґреґоровичу в мозок, і я побачив...
- Мабуть, я краще заміню тебе на варті, якщо ти так втомився, що засинаєш, - холодно зронила Герміона.
- Я можу ще постояти!
- Ні, ти явно перевтомився. Іди лягай спати.
Вона рішуче і вперто сіла при вході в намет. Гаррі розсердився, але вирішив уникнути сварки й зайшов усередину.
З нижнього ліжка визирало бліде Ронове лице. Гаррі видерся на верхній ярус, ліг і втупився в темну тканину стелі. Минув якийсь час і Рон заговорив дуже тихо, щоб не почула Герміона біля входу.
- Що робить Відомо-Хто?
Гаррі міцно стис повіки, щоб пригадати кожну деталь, і зашепотів у темряві:
- Він знайшов Ґреґоровича. Підвісив його, зв’язаного, вниз головою і катував.
- А як Ґреґорович мав зробити йому нову чарівну паличку, якщо був підвішений і зв’язаний?
- Не знаю... незбагненно, скажи?
Гаррі заплющив очі, міркуючи про побачене й почуте. Що більше він пригадував деталей, то менше міг зрозуміти... Волдеморт ані словом не згадав про чарівну паличку Гаррі, не сказав, що вона - близнюк його власної, не пропонував Ґреґоровичу зробити нову, потужнішу паличку, щоб та пересилила паличку Гаррі...
- Він щось вимагав у Ґреґоровича, - сказав Гаррі, не розплющуючи очей. - Звелів, щоб той віддав йому це щось, але Ґреґорович сказав, що в нього його вкрали... і тоді... тоді...
Гаррі пригадав, як він у личині Волдеморта проник у очі Ґреґоровичу, а тоді - далі, в його спогади...
- Він проник у мозок Ґреґоровича, і я побачив якогось юнака, що сидів на підвіконні, наче на сідалі, а тоді цей тип вистрілив у Ґреґоровича закляттям і вистрибнув. Він украв те, що шукає Відомо-Хто. І мені... мені здається, що я його десь бачив...
Якби ж Гаррі ще хоч на мить побачив усміхнене обличчя того хлопця. Якщо вірити Ґреґоровичу, крадіжка сталася багато років тому. Чому той юний злодій був йому такий знайомий?
У наметі майже не чулося, як шумить навколо ліс. До Гаррі долинало тільки Ронове дихання. Після паузи Рон прошепотів:
- А ти не побачив, що той злодій тримав?
- Ні... мабуть, щось маленьке.
- Гаррі?
Ронове ліжко зарипіло, коли він повернувся, щоб лягти зручніше.
- Гаррі, а ти не думаєш, що Відомо-Хто шукає щось таке, що можна перетворити на ще один горокракс?
- Не знаю, - поволі вимовив Гаррі. - Можливо. Але ж це було б для нього вкрай небезпечно. Герміона казала, що він і так уже довів свою душу до краю.
- А може, він цього не знає?
- Ага... можливо, - сказав Гаррі.
Він був переконаний, що Волдеморт намагається побороти труднощі, пов’язані з їхніми паличками-близнюками з однаковими серцевинами, був переконаний, що Волдеморт хотів, аби старий майстер паличок допоміг йому вирішити цю проблему... проте він його вбив, не випитавши професійних секретів виготовлення чарівних паличок.
Що Волдеморт шукав? Чому, маючи контроль над Міністерством магії та й над усією чаклунською громадою, він опинився десь у чужих краях, полюючи на якусь річ, що колись належала Ґреґоровичу і яку в того вкрав невідомий злодій?